Любов одеситів до творчості Чайковського має давні коріння, висхідні до ХІХ ст. У 1890-ті роки в Одеській опері диригував концертами із власних творів сам композитор . У 1918 році, коли в нашому місті створювалася філармонія, один із перших концертів був присвячений саме музиці Петра Ілліча. Тоді відзначалося 25-річчя його передчасної смерті. Пієтет до Чайковського зрозумілий, і це підтвердили традиційні Різдвяні концерти – «Чайковський-гала», що відбулися при повному аншлагу на сцені Одеської обласної філармонії 24 і 25 грудня. Диригував маестро Хобарт Ерл.

Публіка спрагла споглядань, і Чайковський, як композитор лірико-драматичного плану, це чудово розумів. Його творчість поєднує щирість переживань і сценічну показовість, де вагому роль відведено вальсу. Вальсове кружляння породжене суголосними ритмами щасливої пари. Чайковський увійшов у музику, як один із геніїв цього жанру. Його вальсові теми не лише бравурні, самозахопленні, чи проникнуті щастям – це й вальси-мрії, сподівання, це музика туги по втраченому щастю. Він умів вплести вальсову тему навіть у трагічний марш…

«Італійське капричіо», яким розпочалася програма концерту, було написане у найбільш драматичний період життя композитора, пов’язаного з його невдалим одруженням, коли думки про самогубство ставали невідступними. Він рятувався втечею, кілька років жив у Швейцарії та Італії.

Музика цього довільного за формою твору дає великий простір для уяви, зорових асоціацій: в основній темі вона породжує відчуття темряви, «чорної дірки», в орбіті якої палахкотить золотаве сяйво, до якого ніби прагне вирватися душа художника. Це тема фатуму й боротьби за життя, яку змінюють інші, більш відрадні теми. Фінальна частина капричіо (цілком в романтичному дусі), є життєстверджуючою. У цей же період, і в цьому ж ключі, була написана і знаменита Симфонія № 4, фінальна частина якої завершила згаданий музичний вечір.

Серед інтриг концерту – участь молодого одеського віолончеліста Максима Дєдикова, який у першому відділенні порадував присутніх прекрасним виконанням «Варіацій на тему рококо». Мелодійний ранній твір Чайковського підкупає своєю м’якістю й задушевним ліризмом. Його соліст виконав з бездоганною інтонацією. Серед останніх концертів Максима Дєдікова у супроводі НОФО – сольна партія Концерту віолончелі з оркестром Елгара, яку віолончеліст представив публіці у червні цього року (диригував М. Сукач).

Дєдиков належить до нової генерації українських артистів, які поєднують здобутки одеської та інших музичних шкіл. Вихованець ОССМШ ім. П.С. Столярського та ОНМА ім. А.В. Нежданової (клас В.В. Балон-Римашевської), Максим Дєдіков удосконалював свою майстерність у Вищій академії музики ім. Королеви Софії в Мадриді. 2012 року був нагороджений почесним дипломом королевою Іспанії як кращий віолончеліст кафедри професора Н.Н. Шаховської. Нині Дєдиков викладає в ОНМА ім. А.В. Нежданової і є учасником Тріо ім. Столярського.

Філармонійний сезон НОФО 2015-2016 у розпалі. Не зважаючи на теплий грудень, зал Одеської філармонії отримав додаткову комфортність: великі вітражні вікна приміщення утеплені віконною плівкою, яка, крім усього, створює додатковий ефект світіння.

Володимир КУДЛАЧ