Розпочався концерт камерною, примхливо-ніжною «Молитвою тореро» (1925) композитора-імпресіоніста Хоакіно Туріни з характерними іспанськими тужливими і кличними мелодіями та експресивними ритмами.
Наступним у першому відділенні був досить популярний 1-ий концерт для скрипки з оркестром Прокоф’єва. Можна згадати, що два роки тому з НОФО його виконував юний російський скрипаль Давид Мілкіс. Публіка дуже тепло приймала вихованця одеської школи музики Андрія Мурзу, який, зазначимо, опановував секрети виконавського мистецтва у Вищій школі музики ім. королеви Софії у Мадриді, а також в Німеччині у Вищій школі музики Маннхайма. З НОФО Андрій виступає вдруге, що стало своєрідним тестом на зрілість, адже його перший виступ з оркестром відбувся ще за часів навчання в школі П.С. Столярського. Він є переможцем кількох міжнародних скрипкових конкурсів – імені Еужена Кокі, «Мистецтво ХХІ століття», імені Жуліо Кардона. У той вечір особливо запам’яталося виконання другої і третьої частин концерту, у яких соліст зумів донести слухачам стрімку силу, експресію, ліричність, а також нервовість, примхливість та часом гротескну ломкість прокоф`євської мелодії, яка вимагала від соліста високої технічності. Андрій грав із захопленням, і зумів захопити своєю грою зал. Принагідно зазначимо, що з оркестром у скрипаля напередодні було лише дві репетиції.
Завершила концерт симфонічна поема Мечислава Карловича «Станіслав і Анна Освєнціми» – програмний твір, в основу якого покладена історія кохання брата й сестри – «польських Ромео і Джульєтти». Трагізм ситуації тут не в міжродовій ворожнечі, а у конфлікті закоханих з церквою та існуючою мораллю.
«Вперше я диригував виконанням творів Карловича на гастролях у Мексиці, – повідомив під час прес-конференції напередодні виступу Павло Пшитоцький. – Карлович дуже важливий для мене, і твір «Станіслав і Анна Освєнціми» з різних причин я сприймаю надзвичайно емоційно. Освєнціми народилися і виросли в тому самому невеличкому місті, звідки я родом – у Кросно, поблизу Жешува. Там є костел, у якому поховані представники цього знатного сімейства. Станіслав Освєнцім, що жив у XVIIст., був королівським придворним, згодом маршалком, і є автором широковідомих мемуарів. На тему трагічного кохання Станіслава і Анни художник Станіслав Берґман (також уродженець Кросно), написав історичну картину, яка зображує Анну Освєнцім на смертному одрі. У дійсності це легенда, не підтверджена документально, але сама історія хвилююча. Твір дуже експресивний і психологічний, і саме він надихнув Карловича, що був знайомий із Бергманном, на створення цієї симфонічної поеми».
Твір Мечислава Карловича сповнений високих почуттів і пристрасті. Незабутнє враження залишила фінальна трагічна частина поеми, у якій перемагає тема долі, фатуму. Дуже красива оркестрова фактура оркестру, що викликає у слухачів зорові асоціації.
Концерти польських артистів в Одесі відбулися в присутності представників польської дипломатичної місії в Україні. Від Генерального консульства Республіки Польща в Одесі диригент отримав букет полум’яних троянд, які галантний артист подарував Наталі Литвиновій – одній із провідних скрипок оркестру.
Володимир Кудлач