Даний проект, який ініціював Український інститут Америки (США), варіативний. Із 54 робіт циклу в одеську експозицію включено 32. Прекрасно виданий альбом творів митця відкриває вступна стаття директора цього закладу Володимира Гойдиша. Організатор виставки – Центр сучасного мистецтва «Білий світ». У формуванні експозиції, крім працівників музею брали участь члени правління Одеської обласної організації НСХУ.
Представили художника директор ОХМ Віталій Абрамов та директор Центру сучасного мистецтва Тамара Янович (Київ). Експозиція умовно ділиться на чотири частини, кожна з яких має свій символічний підтекст: «Вода», «Виноградна лоза», «Простір», «Йордань». Це мислення християнськими категоріями, хоча, як визнає автор, воно близьке й східному, наприклад, буддійському.
Про творчість Петра Бевзи багато сказано. Наголошують на її метафізичності, екзістенційності, ірраціональності. Це мистецтво ідеї. Разом з тим його природа дуалістична. З одного боку воно імпульсивне, емоційне, однак у відборі засобів вираження мінімалістичне. Колір, лінія, пляма, якими оперує художник, свідчать про граничний раціоналізм. У його творах є щось архаїчне, що викликає в пам’яті сакральне мистецтво середньовіччя, примітивізм народного мистецтва і малюнки неолітичної доби. Це знакові образи. Показовою у цьому смислі є його монументальне полотно «Нога долі»: на червоному тлі землі-лави білий контур людської стопи, яку осяює вогник долі. Твір може мати різні прочитання, і одне з них говорить, що один невірний крок може бути фатальним.
Для повноти характеристики хотілось би також відзначити, що Петро Бевза чудовий колорист, його колір потужний, сповнений прихованих смислів, а створені ним гармонії подібні музиці, медитативні. Усе пізнається у порівнянні. Переглядаючи альбом проекту «Йордань» під музику Гії Канчелі (його трагічну, місцями несамовиту П’яту симфонію), на її тлі мені виразніше відкрився феномен Бевзи, його ясний, радісний, оптимістичний світ. У певному сенсі своїм поклонінням світлу та міфопоетичністю він викликає у пам’яті роботи незабутнього Андрія Антонюка. У творах Петра Бевзи лаконічними засобами висловлена думка про нашу земну конечність, наше духовне безсмертя, наше уявлення про Вічність. Це мистецтво недомовленості, яке інтригує, і спонукає до роздумів, і, як було сказано, до співтворчості. «Плинна природа форм робить їх моментами органічної єдності, в якій вони не лише не суперечать одна одній, але… їхня однакова необхідність складає життя одного цілого». Слова, сказані свого часу Гегелем. На прикладі творчості Петра Бевзи маємо зразок мистецтва елітарного, і разом з тим дієвого, яке апелює до соціуму.
Завершити статтю хотілось би цитатою із роздумів мистця про особливості сучасного мистецтва: «У сучасному мистецтві вважається хорошим тоном зневажати соціальне та особисте життя людини. Іноді здається, що життя не цінується взагалі. Щоб бути сучасним, потрібно бути «пофігістом» і по-чесному не хотіти знати, для чого «все це» (художники-фокусники, які не вміють малювати). І як результат – безперспективність, оскільки, сповідуючи постмодерністичні цінності, ми знаємо, що завтра, не буде краще, ніж сьогодні. …»
Йорданська вода кришталево чиста, вона жива, її структура ідеальна. Творчість Петра Бевзи розширює межі прекрасного і людяного, закликає берегти життя, як найвищу цінність, даровану Творцем.

Володимир КУДЛАЧ

P.S. Під час відкриття Петро Бевза подарував серію альбомів і каталоги відділу мистецтв ОННБ