«Теофіл Фраєрман і його учні» – ретроспективна виставка під такою назвою відкрилася в Музеї сучасного мистецтва Одеси (МСМО) і стала свого роду продовженням резонансної виставки «Одеських парижан» з колекції Я. Перемена (Ізраїль), яка мала місце у цьому закладі в 2014 році. Виставка розпочала роботу в рамках Першого щорічного міжнародного фестивалю сучасного мистецтва Freirefest, який завершує свою роботу 30 серпня. Впродовж тижня реалізовувалися різноманітні акції на кількох виставкових майданчиках Одеси.
Експозиція включає твори Теофіла Фраєрмана з музейних фондів та приватних колекцій, а також його колишніх вихованців у часи викладання в Одеському художньому інституті, а згодом, після його розформування, в Одеському художньому училищі та Будівельному інституті. Представлені роботи Миколи Шелюто, Діни Фруміної, Олега Соколова та Юрія Єгорова з Одеського музею західного та східного мистецтва, Одеського художнього музею, Музею сучасного мистецтва Одеси, Муніципального музею особистих колекцій ім. О.В. Блєщунова та Музею історії євреїв. Серед колекціонерів, які підтримали даний проект, Євген Щербина, Тамара Михайличенко, Анатолій Димчук, Євген Голубовський, родина Лущиків, Сергій Костін та ін.
Існує загально визнане поняття, що мистецтво розвивається на антитезі – «заперечення-заперечення». У ранній період творчості у Фраєрмана спостерігаємо малоформатні реалістичні сценки побутового жанру, які передають атмосферу художньої майстерні. Вони мінорні й вишукані за колоритом. Дався взнаки вплив французів, адже свого часу він відвідував майстерню П. Боннара. Навчання в академіях Мюнхена і Парижа, знайомство з мистецтвом групи «Набі», постімпресіоністів, у першу чергу П. Гогена та П. Сезанна, а також фовістами (особисто був знайомий з А. Матісом), змінило стилістику молодого художника, розкріпачило палітру. Він з успіхом виставлявся в паризьких салонах – «Єлисейських полів» і «Осінньому», навіть був членом журі останнього.
Теофіл Фраєрман виробив власну велику форму, звернувся до більшого формату і створив твори, які висунули його у лідери модернізму. Після життя в Парижі і деякий час у Лондоні, він повернувся до Одеси. Революційні події, а потім Громадянська війна змусили його назавжди залишитися у рідному місті. Тут молодий художник примкнув до групи авангардистів («Товариство незалежних»). Монументалізм, напружені декоративний колорит і форма, протиставлення між собою великих насичених у кольорі площин є відмінною рисою його зрілої творчості. Мистецтво стало для мистця способом мислення, самовираження, існування й самоідентифікації. Досить показовим у цьому плані є його «Пророк» (1919) з колекції Якова Перемена (Ізраїль). Твори, які є вершиною творчості Фраєрмана, і більшість яких знаходяться у зарубіжних зібраннях, можна бачити завдяки мультимедійній презентації, яка супроводжує виставку. Нагадаю, частина колекції Я. Перемена, як відомо, нині належить фонду «Український авангард», який придбав її на «Sotheby`s», але до цього часу з-за великого податку ця унікальна збірка так і не ввезена в Україну.
Те, що на виставку надані експонати із різних одеських музеїв, симптоматично, адже Теофіл Фраєрман був першим директором Музею західного і східного мистецтва, який почав діяти 1923 року. Він також був у числі творців Музею єврейської культури.
Кожен з представлених майстрів заслуговує на окрему увагу: чуттєвий, життєлюбний Микола Шелюто, етюди якого сонячні й відрізняються складним валером; вишукана Діна Фруміна. Особливо приваблюють її ранні твори самаркандського періоду; «космічний» абстракціоніст Олег Соколов чи енергетичний і масштабний Юрій Єгоров. Серед інших видатних митців - вихованців Теофіла Борисовича, народний художник СРСР, професор Євген Кібрик, який залишив спогади про вчителя. Усі вони навчалися у Теофіла Фраєрмана, який разом з Михайлом Жуком (у часи, коли більшість визначних художників емігрувала і Одесі насаджували «соціалістичний реалізм») продовжували культивувати європейське малярство.
Завдяки подібним виставкам Теофіл Фраєрман займає достойне місце в мистецтві Одеси, України і європейському вимірі. Звинувачений у часи тоталітаризму у формалізмі, його мало популяризували. Більшість робіт Фраєрмана на згаданій виставці із фонду Одеського художнього музею, у якому зберігається 16 експонатів, з них 6 живописні твори. Зазначу, що жоден із великоформатних повнокольорових альбомів музею, що випущені у радянські часи, не містить творів цього яскравого майстра.

Володимир КУДЛАЧ

Див. також: Кудлач В.А. Теофіл Фраєрман та його учні [вист. в МСМО] // Чорномор. новини. – 2016. – 3 верес. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-8092.html

Інші матеріали даної теми: «Одеські парижани»