Роботи цього майстра легко-повітряні, окутані вологою й обласкані ніжним теплом сонячного сяйва навіть у період його найменших проявів. Вдаючись до метафор і використовуючи образи язичницької міфології, живописець — це «сварожець», що діє як син бога сонця: він з любов’ю торкається матерії та одухотворяє її. Можливо, ці міркування у зачині, з огляду на реалістичний характер полотен митця, здаються надмірно ідеалістичними, екзистенційними. Але, зрештою, де межа цій філософській недоречності, коли щире й глибоке мистецтво змушує тебе збагнути його природу й шукати пояснення саме в подібних категоріях? У більшості випадків відчуваєш, що словом ти не в змозі описати побачене, адже це вібрації іншого походження.

У картинах Валентина Тишецького на рівні індивідуальному є власний вимір — у них багато простору та внутрішньої свободи, і, незважаючи на зовнішню узагальненість, навіть лапідарність (а можливо, й завдяки цьому), відчуваєш первісну емоцію митця. Переживання природи у художника, при всій традиційності його живопису, є неповторними, і у цьому, на мою думку, екзистенційність подібної творчості. Я зрівняв би твори Тишецького з музикою Шопена, в якого пружна енергія розвитку музичної форми розкриває глибоку душу автора. Раніше я використовував порівняння живопису цього майстра з картинами Станіслава Жуковського, який, впевнений, є кумиром Валентина, і не лише завдяки близькості мотивів, але й тому, що його мистецтво так само ґрунтується на пленерній практиці настроєвого реалізму, а живопис мажорний. Більшість пейзажів Тишецького написані на сільських просторах та міських околицях, там, де можна залишитися на самоті, занурившись у світ власних переживань.

Акцент на емоційності творчості митця не випадковий. На відміну від попередніх виставок, що відбувалися в Одесі, на новій кількісно переважають етюди, які завжди приваблюють передачею першого враження від побаченого. До речі, у сусідньому залі салону Одеської організації Національної спілки художників, з якою межує галерея «Артком», у цей час проходить масштабна виставка етюдів місцевих живописців, і повинен визнати, що твори подолянина Тишецького звучать з нею в унісон — у нього багато спільного з південноруською школою. Майже щороку Валентин приїздить до друзів в Одесу, де досхочу малює море.

Радості спілкування з мистецтвом уродженця Вінниччини Валентина Тишецького ми зобов’язані великій шанувальниці його творчості, директору галереї «Артком» Лінді Стояновій.

Насамкінець поділюся й нерадісними враженнями. На початку зими виставковий зал Одеської обласної організації НСХУ залишився без опалення. Здається, що в теперішніх умовах людям не до мистецтва, але на пам’ять приходять слова одного відомого британського по-літика, який заявляв, що коли хтось в умовах війни вважає культуру недоцільною, то для чого тоді воювати?..

Довідково. Валентин Антонович Тишецький народився 20 вересня 1951 року у Крижополі. 1978-го закінчив Московське державне академічне художнє училище пам’яті 1905 року. З 1984-го — учасник обласних, республіканських, міжнародних виставок і конкурсів. Член НСХУ. Твори мистця зберігаються у приватних збірках Австрії, Ізраїлю, Канади, Казахстану, Нідерландів, РФ, США та в багатьох музеях України.

Володимир КУДЛАЧ.

За матеріалами газети "Чорноморські новини" від 15.ХІ.2014