Невигадливі пейзажі цього живописця зберігають живе, безпосереднє сприйняття природи – ошатної, барвистої, зігрітої сонцем і теплом душі художника. Наскільки відомо, за життя у Лозовського було небагато персональних виставок. Остання відбулася у 2015 році в галереї «Трикутник» під красномовною назвою «Блакить небес і золото землі». Художник такого обдарування, як Сергій Лозовський, заслуговує на те, щоб його ім’я не забувалося, щоб його творчий набуток був гідно поцінований і збережений як приклад високої майстерності, чесного і сумлінного служіння мистецтву.
Пропоную вашій увазі статтю-відгук на вищезгадану виставку, надруковану п’ять років тому на моїй авторській сторінці на сайті ОННБ. Вона містить висловлювання колег про творчість товариша по художньому цеху, їхні поради, тим більше цінні, що декого з них вже нема серед нас, що лише засвідчує, яким крихким є наше життя, якими безпорадними ми здаємося перед сліпим вироком долі.
«Сонячна палітра Сергія Лозовського»
Яскравий представник сучасної одеської школи живопису, випускник художньо-графічного факультету, старший викладач ПНПУ імені К.Д. Ушинського Сергій Лозовський порадував любителів мистецтва на черговій імпрезі.
У невеличкому, камерному, світлому просторі галереї «Трикутник» представлено більше 30 робіт майстра, такими, що випромінюють енергетичний бадьор спекотного Півдня. Метафорична назва виставки – «Блакить небес і золото землі» є цитатою із твору Максиміліана Волошинова. Когось надмірність сонця розслабляє, однак Сергія, лише тонізує і надихає. Його емоційне і безпосереднє сприйняття, енерговилучаюча живописна система, що склалася не без пливу його іменитого наставника Валентина Захарченка, продовжує кращі традиції одеської школи. Слід зазначити, що це лише третя персональна виставка митця, хоч багато робіт знайомі глядачеві по альбомам ООО НСХУ та груповим виставкам, у яких Сергій – незмінний учасник.
Офіційний голос галереї, Катя Македонська, попросила висловитися про колегу голову Одеської спілки художників Анатолія Горбенка:
- Таких художників, як Сергій Лозовський, мені завжди дуже приємно представляти як у рідному місті, так і під час столичних виставкомів, – відзначив Анатолій Олександрович. – Щоб презентувати Одесу, я незмінно включаю у колекцію картини Сергія. Таких яскравих, цілеспрямованих, енергійних і енергетичних майстрів, послідовників реалістичної південної школи живопису, у нашій багаточисельній організації ледве набереться два десятки…
Власну оцінку творчості С. Лозовського висловив директор арт-галереї, викладач художньо-графічного факультету Дмитро Величко:
- Лозовський не шукає натхнення, він здатний самовіддано трудитися, і готовий своїм досвідом ділитися з молоддю. Його дуже люблять, до нього тягнуться наші студенти.
Додамо, і поважають колеги. Детально охарактеризувала творчість Сергія Лозовського професор Ольга Тарасенко; немало теплих слів було сказано на адресу автора виставки, педагогом, мистецтвознавцем і художником Анною Носенко.
Не так часто на одеських вернісажах можна побачити відомого українського і російського живописця Степана Химочку (м. Химки, РФ). Старійшина одеської реалістичної школи, вихованець Тетяни Яблонської і Діни Фруміної, Химочка знаний своєю вибагливістю:
- Мені відомі твори цього живописця, хоч до сьогоднішнього дня я особисто з ним не був знайомий. Дуже грамотний, сумлінний художник. Він любить те, що робить, у нього прекрасна академічна система, переконливе тональне рішення. Експозиція вдалася, у ній багато світла, відчуття півдня. Але стосовно системи, ще рано зупинятися, хотілось, щоби він почекав із формулами, знайшов нові, невідомі до цього підходи.
Організатор багатьох пленерів, графік Анатолій Кравченко також охоче прокоментував виставку:
- Мені доводилося бувати у ситуаціях, коли Сергій писав краєвиди Коблєво, Кароліно-Бугаз, Сичавку з її баркасами. У свій час він бував з нами у Криму, а нещодавно в Кіровограді (нині Кропивницьк). Він пише довго, прямо з натури, без етюдів, однак у його творах зберігається перше враження і разом із тим має місце узагальнення деталей.
На виставці можна було бачити багато молоді, серед яких багато вихованців згаданого В. Захарченка. Варвара Гаврилюк, молодий живописець, що подає надії і новоспечений член НСХУ, не приховувала свого захвату від побаченого:
- В роботах Сергія Лозовського, написаних переважно на сонці, такі соковиті кольори, насичене повітря і завжди піднесений настрій!
Яскравість та інтенсивність фарб, обмеження в колористичній палітрі напівтонів приписують півдню, хоча заради справедливості слід визнати, що Закарпаття й Львівщина, які не втратили зв'язок з народним мистецтвом, також насичують свої полотна кольором. Уродженець міста Рівне, Лозовський, у своїй творчості поєднав народну відкритість кольору і південний інтенсивний імпресіоністичний пленеризм, що, зазначимо, притаманно також багатьом одеським митцям.
- Для мене часовий фактор не суть важливий, – пояснив автор. – Якщо необхідно писати сто сеансів, то буду наполегливо це робити, навіть якщо для завершення картини у пошуку відповідного стану природи необхідно буде чекати протягом року… Захоплення мистецтвом мені передалося від діда – викладача художнього училища, і бабусі, яка займалася ткацтвом. З дитинства пам’ятаю мішки з фарбованою шерстю різних пропорцій, яку мені доводилося змішувати (чим не палітра!). Можливо не випадково моя супутниця по життю займається гобеленом. Тепер я розумію, звідки у мене любов до кольору… Мотиви моїх пейзажів охоплюють широку географію. На загал, мені хотілося дати назву цій виставці «На Вкраїні милій» – резюмував художник.
Володимир КУДЛАЧ
П.С. Йдучи цими днями пустинним коридором майстерень на Фонтані, згадалось про раніше висловлену ідею підготувати альбом – «Майстри з одеського Фонтану», який би містив твори тих художників, які творять чи творили у цих майстернях у полоні натхнення, віддавши данину шани таким прекрасним живописцям, як Валентин Філіпенко, Василь Понікаров, Федір Кравчик ... і тепер, донедавна сповнений творчих задумів, Сергій Лозовський…