До цього проекту, який щораз розширює коло учасників, також приєдналися митці зі Львова, Вінниці, Умані, Новоград-Волинського, Кілії, міст Миколаївської області. Він набирає обертів, і радує оригінальністю трактування козацької тематики, де ключовою є фігура українця-воїна, козака-бандуриста. Це вже не перша виставка згаданого проекту в Одесі. Два роки тому він з успіхом був реалізований  в Одеській національній науковій бібліотеці.

Образ козака, воїна-героя є одним із улюбленим в народній свідомості, відображеного в епосі, образотворчому мистецтві. На виставці представлені твори різних видів, жанрів мистецтва: графіка, живопис, народно-декоративне мистецтво, дизайн, техніка витинанки, скульптура, дереворит – авторські твори, старожитності з приватних колекцій, музейних фондів. Віковий ценз учасників не обмежений. У цьому проекті беруть участь художники  від 6 до 96 років. Роботи цікаві різноманітністю напрямків, стилістичних підходів: академізм, символізм, модернізм, примітивізм, що урізноманітнює експозицію, а головне розширює горизонти козацької тематики. Унікальний твір XVIII ст. із зображенням Мамая запропонував для експозиції відомий художник Віктор Маринюк. Мені особисто вперше доводилося бачити серед зображених аксесуарів у подібній композиції лук зі стрілою, що готовий вистрелити.

Серед інших старожитностей, які можна бачити на виставці, чотири люльки XVIІ ст. з Балтського історичного музею, люб’язно наданих його директором Петром Ткачем. Чудова серія бронзової  камерної пластики  відомого народного майстра Ігоря Івченка з Одеси. Радує своєю живописною м’якістю робота світлої пам’яті Зої Пасічної, поєднанням народності і естетизму композиція Юрія Валюка, Миколи Потужного. У суто народному дусі виконані роботи Віктора Гоманюка і Лариси Дем’янишиної, примітивізму – Алли Ворохти, модернізму Олексія Малика та багатьох інших. Інша тематика, яка розширює смислові межі експозиції - зображення козацьких хрестів у Причорноморї. Цікавими як з художньої, так і етнографічної точки зору є картини нашого старійшини Івана Козирода та Анатолія Кравченка.     

«Тема козацтва тісно пов’язана з Причорномор’ям, – зазначив під час відкриття виставки заступник директора з наукової роботи Одеського історико-краєзнавчого музею Юрій Слюсар. – Це не просто виставка, а проект, який передбачає різні форми спілкування: майстер-класи, конференції, заключні акції... Козацтво було і в Росії, але унікальність цього явища саме в Україні полягало у тому, що наше козацтво стало  державоутворюючим станом суспільства. Звернення до теми «Козак Мамай» – це й прояв оптимізму, бо в якій би, навіть трагічній ситуації він не опинився, Мамай завжди усміхнений».

Своїми враженнями від виставки поділилася гість з Києва Людмила Химочка-Бут, дружина відомого художника Василя Химочки (1950-2016), чиї роботи є окрасою виставки, а одна з них є образноутворюючою на афіші виставки: «Тільки тоді, коли ти проймаєшся цією енергією, що таїться в представлених роботах, ти здатний відчути Мамаїв простір. Мій покійний чоловік Василь Химочка ніколи не виставляв свої ікони, саме в них він передав кредо Мамаїв, – наголосила виступаюча».

Радувала присутність на відкритті виставки і відомого поета, мовознавця, громадського діяча, колишнього дисидента Олекси Різникова, який поділився своїми спогадами часів табірного життя і продемонстрував графічний твір «Козак Мамай» одного з політв’язнів, талановитого графіка Гриця Гірчака, що нині мешкає в Канаді. (Незабаром у цьому ж залі буде виставлено 100 екслібрисів цього майстра). Тоді Різников написав цю пісню, яка викликає асоціації з відомою народною піснею про Байду:

«А під Лаврою сидить кобзар і співає-примовляє:

 Гей ви струни мої, струни. Гей ви нервоньки мої!

Наживаємось на трунах —он які багатії.

Наживаємось на трунках —

при корчмі стоїть корчма —

ані ради, ані хати, а ні спадщини чортма...

То кувала не зозуля, а пригодонька така:

закували у кайдани, у колодки козака,

закували, запивали, засмівали досхочу —

ані крику, ані хрипу, ані стогону не чуть.

Ой ви нерви мої, нерви,

гей ви струни як праща.

Тятивою рятівною натягнулись і мовчать.

Та на волі, в Дикім полі

кінь негнузданий гаса,

сподівання, ніби рання,

і надія не згаса:

теорбани і бандури ще заграють-загудуть,

несвячених повні жмені ще святити понесуть,

ще червоне лянцкоронне пиво долу розіллють.

А поки що, ніби брага, виграє у серці лють».

Насамкінець, повертаючись до слів Юрія Слюсаря про майстер класи, про які у своєму короткому виступі говорив також промоутер проекту Віктор Гоманюк, додамо, що вже 9 грудня у цій же залі відбувся майстер-клас, який провела студія «Сова» (керівник Інна Богач, викладач Сергій Пташенчук). Виконувалися роботи з глини, і, зрозуміло, головним героєм був козак «Мамай». У подальшому планується також Музична літературна гостинна, урочисте закриття цього проекту (13.01.2019), де учасники будуть нагороджені дипломами та медалями з зображенням козака "Мамая" (автор Олександр Федьків).

Володимир КУДЛАЧ

   

Інші публікації: Кудлач В.А. Чорноморська Одіссея Мамая // Чорномор. новини. 2018. – 20 груд. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/22016/a-11966.html