Як і перша, ця виставка пройде на кількох майданчиках Одеси, а також побуває ще в кількох містах — Києві, Львові та Запоріжжі. Акція покликана популяризувати акварель — різновид мистецтва, в якому Одеса має пальму першості в Україні.

Акварельний живопис з огляду на технічні особливості — один з найвередливіших і найвитонченіших видів мистецтва. Про сучасну популярність і значні досягнення його в Україні свідчить, зокрема, участь упродовж останніх трьох років поспіль вітчизняних художників у престижному міжнародному фестивалі Fabriano in Acquarello в Італії, де буде представлений доробок 42 наших митців (з них кожен четвертий — з Одеси).

Цього місяця у Львові в рамках міжнародного проекту «Watercolor week workshop 2018» відбудеться Художній лекторій.

Наприкінці 2017-го — на початку 2018-го обласна виставка акварелі експонувалася у Южному, після завершення якої в Одеській організації НСХУ розпочався відбір на друге бієнале. Наша спілка, маючи підтримку від НСХУ, дуже відповідально ставиться до втілення в життя цього проекту. Про це свідчить торішній досвід, прагнення значно розширити кількість учасників, у тому числі з-за кордону. Крім Німеччини, Молдови і Китаю, очікується й участь акварелістів з Канади та Білорусі.

Бієнале-2018 проходитиме під знаком Тараса Григоровича Шевченка — українського генія, який у техніці акварелі створив першокласні зразки. За задумом організаторів, виставка приурочена до 160-річчя повернення мистця-стоїка (серпень 1858-го) із заслання.

Серед українських графіків, які зробили вагомий внесок у шевченкіану, — Василь Касіян, Софія Караффа-Корбут, Михайло Дерегус. До творчості Кобзаря зверталися такі майстри, як Михайло Мікешин, Федір і Василь Кричевські, Іван Їжакевич, Опанас Сластіон, Олекса Новаківський, Олена Кульчицька, Амросій Ждаха, Григорій Меліхов, Лео Моль, Микола Стороженко, Михайло Божій та багато інших митців, що належали різним епохам. Окремо хотів би виділити наших сучасників — Василя Химочку (1950—2016) та Ігоря Марковського. Деякі їхні графічні роботи є підготовчими малюнками до станкових творів, фресок чи скульптури.

Крім захоплення творчістю й особистістю Тараса Шевченка та існуючого в різні часи соціального запиту з боку держави, багато хто з мистців розглядав шевченкіану з просвітницьких позицій. Яскравий приклад — згаданий одеський графік кінця ХІХ — початку ХХ ст. Амросій Ждаха, чия творчість не відома широкому загалу. Формат статті не дозволяє поглибити цю тему, але принагідно зазначу, що нині цю лінію продовжили художники Лариса Дем’янишина і Віктор Гоманюк (Одеса), Ірина Гресик (Запоріжжя) та інші.

Безсмертна спадщина Тараса Григоровича має непересічне значення. В історії вітчизняного малярства і в світовому вимірі багато художників зазнали прямого чи опосередкованого його впливу, надихалися Шевченковими мотивами, поетичними образами, акумулювали його життєві цінності, його філософію.

Сплеском уваги до постаті Т.Г. Шевченка позначився 2014 рік, коли на державному рівні відзначалося 200-ліття від дня народження генія. По всій Україні та за її межами було втілено цілу низку масштабних проектів. Досить згадати ініціативу Національного музею імені Тараса Шевченка «200 українських художників» та виставку-конференцію Одеської обласної організації НСХУ «Свою Україну любіть: 200 років від дня народження Тараса Шевченка» з виданням високополіграфічного каталогу.

Підготовка до чергової бієнале набирає обертів. Готується каталог виставки, надходять нові заявки. Ознайомитися з умовами участі в ній можна в дирекції виставок НСХУ та Одеській обласній організації спілки (вул. Грецька, 20), а також у мережі Фейсбук. Куратори — Анатолій і Галина Кравченки (067-741-63-08, 096-552-64-07).

Володимир КУДЛАЧ