Г. Нойхольд (Gunter Neuhold) вперше виступив з нашим оркестром у 2012 році виконанням творів Мусорського, Шнітке і Брукнера разом зі своєю дружиною, піаністкою Еммою Шмідт (Emma Schidt). Дебют виявився вдалим і отримав схвальні відгуки в одеській пресі. Очевидно, програма нового концерту і пам'ять про концерт семирічної давнини за участі австрійського маестро привернула увагу одеситів, тож на радість усім зал був майже заповнений. Мабуть цього не очікували й самі організатори, бо вийшов невеличкий казус – не усім бажаючим вистачило програмок концерту. До речі, приємно відзначити, що цього разу, чи не вперше за кілька десятиліть, програма видана українською мовою.
Принагідно зазначу, що австрійці мають схильність до відкритості, різновекторну культурну спрямованість, і ці ментальні особливості, очевидно, є наслідком того історичного факту, що вони по духу залишаються спадкоємцями колись могутньої імперії, яка навколо Відня об’єднувала як романські, так і слов’янські народи, чого не скажеш, наприклад, про більш закриту Німеччину.
Свою музичну кар’єру Гюнтер Нойхольд розпочав досить стрімко у другій половині 1970-х років, здобувши престижні нагороди на міжнародних конкурсах в Італії і Австрії (Сан-Ремо, Відень, Зальцбург, Мілан). Раніше з успіхом закінчив Грацьку консерваторію (Universität fűr Musik und darstellende Kunst Graz, Austria), пройшов курси підвищення кваліфікації в Римі у Франко Ферраро і Відні, де його навчителем був професор Ганс Сваровські.
Нойхольд керував музикальними колективами в Італії, Бельгії, Іспанії, Німеччині, Угорщині (Парма, Антверпен, Карслуе, Більбао, Бремен, Сегет). Нині сімдесятидворічний диригент перебуває в прекрасній професійній формі.
Не знаю, чи було достатньо репетицій у Нойхольда з одеським оркестром цього разу, принаймні в 2012 році ситуація у цьому плані була не дуже сприятливою. В одному інтерв’ю на цю тему австрійський диригент відзначив: «Раніше, у часи Тосканіні і Караяна у диригента було більше влади, але ця система себе вичерпала. Відбулася соціальна трансформація, з’явилися потужні профспілки. У вас більше немає стільки часу на репетиції. Тепер ви повинні досягти того ж результату більш ефективним способом».
Концерт для фортепіано та духових інструментів Стравінського свого часу став першим твором в концертному жанрі у творчості видатного модерніста. Він написаний і вперше виконаний у 1924 році. Побудований на протиставленні дзвінкого ударного і ритмізованого фортепіано, струнних контрабасів у противагу злагодженій лінії духових, як вияв контрастів. Наприкінці першої частини Концерту (Largo-Allegro) виникають асоціації з музикою Генделя і Баха. Музикознавці відзначають, що поєднанням різних тембрів і поперемінна зміна звучання різних груп інструментів створюють «ефект людського дихання». Наступні частини більш імпровізаційні, і модерністські по формі.
Гюнтер Нойхольд належить до тих диригентів, які, виконуючи твір, враховують національні особливості тієї школи, до якої належить оркестр, що її виконує – італійської, австрійської, української, російської тощо. Воскрешаю у пам’яті прес-конференцію 2012 року – на запитання: наскільки музика України відома в західній Європі, пан Гюнтер тоді розділив думку тих українських диригентів, які нині працюють в Європі, що в силу своєї географічної віддаленості, наша країна ще залишається для цієї частини світу територією terra incognito. Чи змінилася ситуація за останні сім років у цьому сенсі? На жаль, поспілкуватися з австрійським диригентом на цю тему не видалось можливим.
Окремо хотілось би відзначити прекрасну гру львівського піаніста Йожефа Ерміня, професора, завідувача кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка. Ми стали свідками високотехнічної, вдумливої, з глибоким почуттям виконаної сольної партії концерту Стравінського. «На біс» Йожеф зіграв одну із прелюдій Фредеріка Шопена, який входить до числа його улюблених композиторів. Й. Ермінь є лауреатом премій «Фредерік» (Польща) та імені Льва Ревуцького і Станіслава Людкевича.
Вищеназвані твори Мануеля де Фалья (1876-1946), що стали завершальними у цій вечірній програмі, вважаються вершиною його творчості, і такими, що прославили іспанську симфонічну музику в усьому світі. У їх основі іспанська народна музика, темпераментна, така, що запалює серця, розігріває кров, і підкоряє своїми ритмами. Потужний акцент і прекрасний фінал концерту!

Володимир КУДЛАЧ

Фото автора

Про цю подію читайте також в наступних випусках газети "Чорноморські новини"