Нагадаємо, що з 24 жовтня по 17 листопада в Одесі проводилися Дні Польщі, і ця імпреза – прибуття видатного польського композитора до нашого міста і виконання його знакового твору, ніби подовжила вищезгаданий проект. За день до концерту відбулася зустріч з маестро Пендерецьким в мерії Одеси, під час якої господарі привітали почесного гостя і його дружину Ельжбету та вручили їм дарунки – розкішний фотоальбом про чорноморську перлину. У зустрічі також взяли участь художній керівник і головний диригент НОФО Хобарт Ерл, директор оркестру Іван Косяченко, художній керівник хору «Думка», народний артист України, Герой України Євген Савчук. Серед запрошених організатори концерту – Генеральний консул Республіки Польща в Одесі Анджей Шмідтке та представник Інституту Адама Міцкевича, музикознавець Лукаш Струсинський. (Спонсорами виступили банк «Восток» та незмінний благодійник оркестру компанія «ТІС»).

«Сім брам Єрусалиму» – один з самих великих творів, що я написав. Він відомий у всьому світі. Одеса для мене завжди була символом музикального міста – я з дитинства грав на скрипці, а ваше місто славилося своєю скрипковою школою. Це мій улюблений інструмент, який найближчий до людського голосу. Я радий знаходитися тут і, сподіваюся, що не в останній раз», – наголосив композитор. Зазначимо, що Кшиштоф Пендерецький вперше в нашому місті.

Звернення до єврейської історії не випадкове, адже майбутній композитор народився в польському містечку Дембица, населеного переважно хасидами. Вокальна симфонія «Сім брам Єрусалиму» була написана Кшиштофом Пендерецьким у 1996 році на замовлення мерії Єрусалиму на честь відзначення 3000-ліття міста. Дата визначається з моменту завоювання Єрусалиму (тоді Ієвус) іудейським царем Давидом і перетворенням міста на столицю єврейського народу. Число сім символічне, тому й сьома симфонія, що складається з семи частин (шосту композитор створив пізніше). Ораторія – масштабний твір, який потребує великої кількості виконавців. У задумі це три хорових колективи і симфонічний оркестр. В основі текстів псалми Священного писання, які виконується латиною. Крім хору, як вже сказано, задіяні також солісти. Тема другої та четвертої частини містить сім штрихів, а головна тріада у фіналі повторюється сім разів. У нашому випадку були задіяні польські артисти: Івона Госса (сопрано), Кароліна Сікора (сопрано), Анна Любанська (меццо-сопрано), Адам Здуніковський (тенор), Петро Новацьки (бас) та читець Славомир Холланд.

Читання тексту на івриті в одній з останніх частин придає твору більшої переконливості, відчуття зв’язку з древністю. Здавалося, що звучить пристрасний, схвильований і порою грізний у своїх пророцтвах голос магіда – єврейського проповідника, чий речитатив ось-ось ніби перейде у спів. Особливість симфонії-ораторії в її органічності, спаяності частин, безперервності, написанні ніби «на одному подиху», а також просторових якостях – ефекті стереозвучання, що досягається завдяки розміщенню частини духових інструментів в галереї залу. Посилює цей ефект і використання нового інструменту – тубофону, сконструйованого автором симфонії спеціально для цього твору. Дві такі конструкції, розміщені по обидва боки сцени, являють собою набір пластикових водогінних труб різної довжини (до дев’яти метрів), досить великих у діаметрі. Це своєрідне застосування духового і ударного звуковилучення, у якому звук, підсилений мікрофонами, створюють хлопки по трубам тенісними ракетками. Досить екстравагантний, якщо не епатажний винахід. В раніше написаних творах, наряду з оркестром, Пендерецький вводив звуки пилки, друкарської машинки, трепіт метало листа, розкати грому тощо. З приводу тубафона одесити перед початком вистави жартували: «Тепер зрозуміло, чому у нас з десятої ранку відмінили подачу води". Одеса є Одеса… Введення цього інструменту, на мою думку, надало симфонії більшої динаміки і полістилістичності – щось від джазу, який теж полюбляє маестро, при цьому ніякої легковажності, лише посилення загальної похмурої і тривожної атмосфери. Щодо еклектичності, то в поліфонічному переплетінні голосів, особливо солістів, відчувається вплив музики Баха («Страсті за Матфеєм», «Страсті за Іоаном»). І музика і тексти рівнозначні. Емоційно-психологічний діапазон ораторії великий: благання, радість, тривога, драматизм, зловісність, відчай, потрясіння, тріумф… У сенсі форми Кшиштоф Пендерецький може бути як авангардистом, так і традиціоналістом. Деякі одеські музиканти старшого покоління зізнавалися, що коли у 1960-ті роки їм пропонували зіграти твори Пендерецького, який тоді завойовував популярність, то усі в один голос заявляли, що таку музику неможливо виконувати. Час розставив свої крапки над «і».

Завжди є певний ризик бути незатребуваним для автора, що створює монументальні твори, адже їх втілення вимагає великого ресурсу. Достатньо згадати у цьому сенсі «Реквієм» Берліоза, який рідко виконується, адже для виконання потрібні три оркестри і велика кількість хористів. Відрадно, що Симфонія № 7 Кшиштофа Пендерецького виконувалася неодноразово.
Принагідно зазначимо, що композитор є почесним професором кількох десятків музичних академій світу, у т.ч. двох українських – Києва і Львова, а також володарем премії імператора Японії, що прирівнюється до Нобелівської в галузі культури.

Приємно визнати, що одеська публіка сприйняла виконання славнозвісної симфонії з захватом, і нескінченні овації залу стали очікуваною нагородою вісімдесятишестирічному харизматичному польському музиканту.

Володимир КУДЛАЧ

Про цю подію читайте у газеті "Чорноморські новини" "Одеський тріумф "Семи брам Єрусалиму" від 7 грудня 2019 р.

та газеті "День" від 10 грудня 2019 р. - "Драматизм, потрясіння, тріумф"