Концерт № 1 для скрипки з оркестром Дмитра Шостаковича ще називають «симфонія для соло скрипки». Цей твір з доволі самостійними чотирма частинами близький до сюїти. Концерт написаний в складний період розгулу «жданівщини» у 1947-1948 роках, коли композиторів з яскраво вираженим індивідуальним стилем, тих, що шукали нову форму в музиці, цькували, звинувачуючи у формалізмі, космополітизмі, модернізмі й віддаленості від народу, від колективного «я». Цим пояснюється довгий шлях твору до прем’єри. Концерт присвячений першому виконавцю Давиду Ойстраху, який презентував твір в Ленінграді у жовтні 1955 року під орудою Євгена Мравинського.

Гостя-диригента Мірона Міхайлідіса одеським меломанам представляти не потрібно. Сподіваюся, що залишився у пам’яті концерт за його участі з НОФО, який мав місце п’ять років тому. Тоді були виконані твори двох грецьких композиторів – Янніса Константинідіса і Нестора Тейлора, а також Миколи Римського-Корсакова. Дуже симпатичне його вдумливе, точне в жестах впровадження оркестром. Принагідно зазначимо, що у 2015 році він став кавалером Ордену мистецтв і літератури Французької республіки, а під час концертного сезону дебютував в Ерфуртському театрі (Тюрінгія, Німеччина) з постановкою «Ромео і Джульєтти».

Переконливою у своїй сольній партії була Діана Тищенко – чарівна виконавиця з прекрасними сценічними даними. Запам’яталися, між іншим, під час гри її пластичні, з красивими лініями руки. Червона сукня артистки була дуже доречною, що особливо було помітно в огненно-експресивній, «апокаліптичній» каденції, яка передувала завершальній частині концерту (burlesque). Це був кульмінаційний момент, і саме ця частина концерту вважається найскладнішою у технічному плані.

Діана, випускниця музикальної школи імені М. Лисенко, вже у вісімнадцятирічному віці стала концертмейстером відомого молодіжного колективу – Югенодорчестер Густава Малєра (GMJO), заснованого італійським диригентом Клаудіо Аббадо. 2017 року Тищенко стала асистентом (згодом доцентом) в Берлінській вищій школі музики (Hanns Tisler). Вона лауреат багатьох престижних міжнародних конкурсів.

Знайомлячись з програмою перед початком концерту, я дивувався: бурлеск у фіналі в такому напруженому, переважно похмуро-трагічному, лірико-драматичному творі? Згодом дізнався, що третю, а також заключну частини Шостакович писав після вечірніх «мерзенних дебатів», і ввів у фінал «міф про народне свято». Музикознавці це пояснюють своєрідною спробою «зняття конфлікту», як у Четвертій симфонії Густава Малера.

У другій частині вечірньої програми була виконана Симфонія № 2 ( 1906-1907) пізнього російського романтика Сергія Рахманінова – твір, який став своєрідною реабілітацією для автора першої симфонії у зв’язку з неуспіхом її прем’єрного виконання в Петербурзі у 1895 році й творчої кризи, яка у зв’язку з цим виникла у композитора. (Вину він покладав на погане, позбавлене почуття суті його музики диригування О. Глазунова).

Після слухання модерністського Концерту № 1 для скрипки з оркестром Дмитра Шостаковича, аудиторії потрібно було перебудувати свій слуховий апарат на лад романтичної музики, позбавленої відвертих дисонансів, і менш нервової. Зізнаюсь, що лише третя і фінальна частини твору мене полонили і дозволили оцінити його глибину і принадність. Хвилеподібна у своєму розвитку, красива: то вкрадлива або томна, чи миротворна – в останній четвертій частині, вона стає заспокійливою, і несподівано феєричною, тим самим набираючи сили і розмаху.

Зазначимо, що сам композитор був незадоволений другою симфонією, принаймні в чорновому варіанті ще до її інструментування. Розпочата у Москві, вона була закінчена вже в Дрездені, де приблизно у цей період була також написана його славнозвісна симфонічна поема «Острів мертвих». «Я впевнений, – писав у своєму листі ще після невдачі з першою симфонією Сергій Рахманінов до композитора і музиканта-етнографа Олександра Затаєвича, – що хороша музика буде «просвічувати» й крізь погане інструментування…».

Вичерпну характеристику новому музичному дітищу Рахманінова дав у свій час рецензент «Русской музыкальной газеты»: «Нова симфонія, перш за все, є своє, рахманіновське, вільно породжене внутрішнім світом тонкого і цілісного митця, що самостійно думає, відчуває і переживає… Це артист з дивовижною ніжністю концепцій, шляхетністю смаку, з витонченою уявою… зі схильністю до елегійного ладу… Перше і загальне враження: своїм поетичним налаштуванням і художнім блиском вона захоплює увагу від початку і до кінця, поєднуючи у собі елементи чарівного і трагічно-грізного…».

Вступну частину симфонії відкриває повільний, стримано-суворий мотив партії віолончелей і контрабасів. У зв’язку з цим варто дати трохи інформації про групу віолончелей НОФО. Так, концертмейстер групи Максим Дєдіков, який свого часу закінчив ОССМШ імені П.С. Столярського, згодом ОНМА імені А.В. Нежданової, а також Вищу школу музики імені Королеви Софії (Мадрід), – є лауреатом багатьох міжнародних конкурсів і учасником престижних фестивалів Західної Європи. У 2011 році мав честь грати перед принцом Чарльзом і королівськими сім’ями Англії та Іспанії. Роком пізніше Дєдіков був нагороджений королевою Іспанії як кращий віолончеліст. Нині він викладає на кафедрі струнних в ОНМА імені А.В. Нежданової.

Його помічником є доцент кафедри струнних одеської музичної академії Валерій Казаков, який раніше під керівництвом Х. Ерла записав Концерт № 1 для віолончелі з оркестром Мирослава Скорика (фірма NAXOS).

Відрадно, що останнім часом групу поповнили молоді виконавці, також вихованці згаданої академії: Вікторія Фуртученко, Владислав Долгієр, Вікторія Карпова і Марта Кучимова.

Групу контрабасів очолює заслужений артист України Володимир Чекалюк, в.о. доцента ОНМА імені А.В. Нежданової – учасник Міжнародного фестивалю сучасної музики «Два дні й дві ночі нової музики».

Нагадаю, що у наступному концерті, який відбудеться третього грудня (вівторок) під батурою Хобарта Ерла веперше в Україні НОФО і Національна заслужена академічна капела «Думка» виконають твір сучасного польського композитора Кшиштофа Пендерецького – Симфонія № 7: сім врат Єрусалиму.

Володимир КУДЛАЧ

Фото з акаунту НОФО на Фейсбук

Про цю подію читайте також на сторінках газети "Чорноморські новини"