Якщо звернення до класики – це завжди тест на професійність, то виконання нового твору, яким є Концертино для фортепіано з оркестром (2015) Валентина Сильвестрова, на мою думку, дає щасливу путівку в життя, і у цьому сенсі сприймається тестом подвійним. Світова прем’єра Концертино (концерт меншого масштабу. – В.К.) відбулася в Києві під час відзначення 80-річчя від дня народження композитора у сольному виконанні нашого теперішнього гостя Олега Безбородька (диригував добре відомий одеситам Володимир Сіренко).
Сильвестров нині вважається одним із найбільш затребуваних сучасних українських композиторів, як в Україні, так і за її межами. Тож природно, що саме російський музикант з українським корінням запропонував цю річ уключити у програму чергового концерту.
Програма органічна (це завжди є сильною стороною Х. Ерла як художнього керівника НОФО), переважали твори зі світлою музичною палітрою, з яких два мають фольклорний підтекст («Моя Матінка-Гусиня» Равеля і Симфонія № 3 Сібеліуса).
Сильвестрова вважають неоромантиком. Особливо вражаючою і проникливою є третя частина Концертино (Серенада), яка викликає душевний щем. В ній є душа, прихована мінлива формула життя, домінантна мелодія, як у Лятошинського (його навчителя), чи Скорика. «Це музика легкого подиху вітру, таємничих відголосків і потаємних спогадів», що написана у вишуканому, але не вітіюватому багательному стилі. Мимоволі напрошуються рядки з вірша Ф. Тютчева:
…Сумрак тихий, сумрак сонный,
Лейся вглубь моей души,
Тихий, томный, благовонный,
Все залей и утеши.
Чувства – мглой самозабвенья
Переполни через край!..
Дай вкусить уничтоженья,
С миром дремлющим смешай!
Успіх був очевидний. «На біс» піаніст пречудово виконав одну з популярних п’єс імпресіоністичного характеру. Принагідно зазначимо, що Олег Безбородько, піаніст і композитор, нині доцент кафедри спеціального фортепіано Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, кандидат мистецтвознавства, активно популяризує українську музику. Так у 2014-2017 роках разом зі скрипачем Інною Галатенко за участі Валентина Сильвестрова представив камерно-вокальні твори композитора в Україні, а також США, Франції й Німеччині. Він є першим виконавцем творів багатьох вітчизняних композиторів, крім Сильвестрова, також Євгена Станковича, Івана Карабиця, Валентина Бібіка, Золтана Алмаши та ін. Принагідно зазначу, що Безбородько як композитор цікавиться синтезом мистецтв – музики і живопису, є шанувальником творчісті М. Чюрльоніса.
Той березневий вечір не порадував виконавців напливом слухачів, що, значною мірою, пояснювалося несприятливою погодою (різке похолодання, випадання «оранжевого» снігу). Можливо тому між артистами і слухачами в залі встановилася якась незвична, камерна, довірлива атмосфера.
Тридцятитрьохрічного диригента і кларнетиста Валентина Урюпіна вважають одним із найбільш затребуваних музикантів на пострадянському просторі. Його манера диригування дещо незвична, поєднує емоційність, зображувальність і вивіреність жестів. Часом він подає сигнали оркестрантам усім корпусом. В силу своїх фізичних якостей – високий зріст, довгі «лебедині» руки, на сцені його силует часом сприймається досить гротескно. Важко уявити ліричного Урюпіна під час диригування драматичних творів. Він один із небагатьох відомих мені диригентів такого плану, якого цікаво споглядати під час впровадження твору. При цьому його «мова тіла» не тільки не відволікає, але й посилює враження від музики. Маємо приклад тонкого естета.
Які ще цікавинки чекають на одеських меломанів за участі улюбленого оркестру? Вже програма наступного концерту на цій сцені явить нам твори Дебюссі і Вайнберга під орудою головного диригента і художнього керівника НОФО, народного артиста України Хобарта Ерла. А 30 березня в ознаменування Дня Незалежності Греції під керівництвом запрошеного диригента Діонісіса Грамменоса (Греція) ми зануримося в музику Еллади.

Володимир КУДЛАЧ

Див. також: Кудлач В.А. Мов легкий подих вітру [Концертино В. Сильвестрова] / Чорномор. новини. – 2018 – 31 березня. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/21940/a-10884.html