Також Володимир Сіренко вкотре підтвердив свою відданість Антоніну Дворжаку,  чиї симфонічні твори він неодноразово виконував у Одесі – у другому відділенні цього разу звучала  Симфонія № 8 чеського композитора-романтика.  Принагідно відзначимо, що цьогоріч виповнюється тридцять п’ять років творчої діяльності маестро Сіренка як диригента. 

– Вибір Одеси для світової прем’єри нового твору Всеволода Сіренка не є випадковістю, адже творчі контакти Сіренка-старшого з Національним одеським філармонійним оркестром є давніми і плідними.

– Це залежало від художнього керівника і головного диригента оркестру Хобарта Ерла. Коли ми обговорювали зміст програми, то Хобарт висловив зацікавленість у нових творах сучасної української музики, і вибір випав на твори Станковича (у якого мій син нині проходить асистентуру-стажування). Всеволод  є автором  десятка творів, членом Національної спілки композиторів України. У цій програмі видалось логічним поєднати твори молодого композитора та його іменитого наставника: «Купало Київської Русі» та «Прадавні танці з Верховини». Останній із названих творів Євгена Федоровича інструментований Всеволодом.

– Як сьогодні відбувається просування української музику у світовий простір?

– Тут є складнощі, бо маємо лишень два-три, може чотири фестивалі в Україні, якщо мова про  сучасну музику.  Цього мало. Важливе фінансування, бо якби ми могли показувати  українську музику у світовому контексті – то це було б ще цікавіше. Спитайте у Кармели  Ципколенко як їй важко зібрати гостей з Європи, ближчих країн (фестиваль «Два дні та дві ночі нової музики» – В.К.).   На жаль, без відповідного фінансування важко здійснювати подібні проекти і демонструвати світу свої здобутки. І справа навіть не в державних чинниках, хоча на державу лягає левова частка щодо пропагування вітчизняної музики. Нам є що показати! Воля потрібна, а ще інституції, які за кордоном будуть поширювати нашу культуру, як, наприклад, в Україні поширюють свою національну культуру різні культурні центри – польські, італійські, німецькі, французькі та ін.  

– Концерт, що виконувався в Одесі вперше, написаний для флейти. Як часто композитори віддають перевагу саме цьому інструменту?

– Наш сучасний композитор Ольга Сєрова, – говорить Всеволод Сіренко, – написала твір для ансамблю, який складається навіть з семи флейт.

– У Володимира Рунчака є твір для кількох флейт,  – продовжив Володимир Федорович, – пікколо, звичайної,  альтової, а якщо є – то і басової… Чи насправді «Чарівна флейта» – цей твір, який покійний Олег Сергійович Кудряшов (професор Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського. – В.К.) робив , і який ще існує як версія для оркестру. Можна згадати твори нашого українського композитора, який постійно мешкає в Москві – Валерія Кікти. Він написав флейтовий концерт, чотири частини, в основі якого народні пісні, зібрані колись Лесею Українкою, і назвав його «Волинські награвання» – це концерт для чотирьох флейт і камерного оркестру, у якому кожній порі року відповідає певний різновид флейти.  

Концерт для флейти з оркестром Всеволода Сіренка у сольному виконанні Марії Костіної на сцені Одеської філармонії мав помітний успіх. Ліричний твір молодого композитора, який вирізняється мелодійністю, цілісністю, зв’язністю і наскрізністю музикальної форми, дозволив вигідно розкрити сильні сторони  творчого обдарування солістки.

Володимир КУДЛАЧ  

Фото у вільному доступу