Концерт став справжнім відкриттям, адже твори Хоакіна Родриго (1901-1999), наскільки відомо, не виконувалися в Одесі. Особливості цього твору вигідно відтінила бравурна рапсодія Шабріє.
Еммануель Шабріє був учителем відомого музиканта-імпресіоніста Равеля, і першим, хто впровадив іспанську тему на французькому музичному просторі. (Раніше на це зробив Михайло Глінка, згодом Ференц Ліст).
Виконання провідної гітарної теми потребує абсолютної тиші й відповідного оркестрового супроводження: оркестр підвладний часом ледь помітним звуковим переливав гітари. Склад оркестру був зменшений. У авторстві Родриго концерт має дивовижну транскрипцію для оркестру, яка вигідно виділяє найтонші дотики до струн гітари. Чудова гра Кастелланети закарбувалася в свідомості одеситів: «на біс» вона зіграла ще одну п’єсу.
Творчість цього музиканта вже знайома меломанам Києва, Кишинева, Бухареста і Софії. Її чули любителі музики в Польщі, й інших країнах Європи. У виконавиці за плечима велика школа: спершу зразкове навчання в школі імені Н. Пуччині в Барі (Італія), у подальшому в Accademia musicale percalrese (Іспанія) в міжнародній академії Accademia Chigiana в Сієні (Італія).
Було цікаво познайомитися з творчою манерою маестро Едді де Надаї. В буклеті концертної програми того вечора вміщена карикатура на першого з диригентів, який виконав раніше згадувану рапсодію «Іспанія» – Шарля Ламуре. Це гедоністичний на вигляд чоловік, сповнений динаміки й експресії. Де Надаї йому повна протилежність – худорлявої зовнішності, в роботі максимально методичний і зважений… Виражені в сріблясто-золотавому потоці звукові гармонії витали того вечора над естрадою філармонії. Концерт ретроспективний, але явив нам багато відкриттів.

Володимир КУДЛАЧ