У ній взяли участь: художній керівник фестивалю, головний диригент Національного одеського філармонійного оркестру Хобарт Ерл, генеральний директор оркестру Іван Косяченко, гості з Литви – композитор Анатоліюс Шендеровас та віолончеліст і диригент Давид Герінгас. На жаль, з поважних причин не зміг прибути до Одеси український композитор Євген Станкович, чиї твори складали перше відділення другої вечірньої програми.

Концерт відбувся за підтримки Посольства Литовської республіки в Україні та Почесного консула Литовської республіки в Одесі Олени Друтис. Нагадаємо, що кількома днями раніше в Одесі пройшли Дні Литви. Проведення музичного фестивалю стало можливим завдяки меценатській підтримці Благодійного фонду Бумбураса.

Прем’єрні вистави

Нинішня імпреза явила багато цікавих відкриттів. Про це розповів Хобарт Ерл: «Цього року в рамках четвертого «Black sea music fest», на відміну від попередніх років, замість трьох ми даємо чотири концерти (що символічно). Відкрився фестиваль композицією до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт», яка виконувалася в повній версії у викладі Михайла Плетньова. Це особлива подія, – наголосив маестро Ерл, – адже це не тільки перше подібне виконання в Україні, це рідкість і для Відня, чи Нью-Йорка, Берліна й інших музичних центрів. Півтори години музики, 25 номерів, у яких беруть участь солісти, читець і хор, використовуються різні інструменти. Маємо повномасштабну реалізацію задуму Гріга. Коли чуєш окремі шлягери у контексті загальної композиції, то це сприймається зовсім інакше!» Як і раніше, у фестивалі був задіяний хор ОНМА ім. А.В. Нежданової.

Одна з інтриг концерту, який відбувся 23 червня, пов’язана із включенням творів, що написані спеціально для запрошених солістів – Концерт № 3 для скрипки з оркестром Є. Станковича у виконанні такого переконливого в своїй грі, всесвітньо відомого Валерія Соколова (Україна) та «Concerto in Do» для віолончелі з оркестром А. Шендероваса з сольною партією видатного віолончеліста Давида Герінгаса, до речі, вихованця Михайла Шендерова (батька автора твору) та Мстислава Розтроповича. Це перший виступ Герінгаса в Одесі. Зазначимо, що блискуча кар’єра віолончеліста розпочалася в 1970 році перемогою на Міжнародному конкурсі ім. П.І. Чайковського. А у 2002 році вищезгаданий твір був відзначений у Берліні Європейською композиторською премією. Одеська публіка прийняла цей концерт із захопленням. Думаю, що «Concerto in Do» – це той твір, який на сьогодні є однією з вершин у творчості Шендероваса. Це вже класика. На біс Давид Герінгас виконав твір Шендероваса в пам'ять про видатного литовського і американського скрипаля і композитора Яші Хейфеца, 30-річчя з дня смерті якого виповнюється цьогоріч.

Серед інших творів другої вечірньої програми триптих із балету «Ніч перед Різдвом» Станковича та симфонічна поема «В лісі» композитора-синтетика Чюрльоніса (яка супроводжувалася виставкою репродукцій його живописних творів). Виконання «Ночі перед Різдвом» Станковича стало прем’єрним для Одеси, а твори Чюрльоніса і Шендероваса виконувалися вперше в Україні.

Під час зустрічі з журналістами Анатоліус Шендеровас дав роз’яснення щодо назви «Concerto in Do», яке має двояке значення: як гра слів – тут приховані перші літери імені соліста (в литовській редакції «для ДО-відаса»), а в ширшому розумінні у назві використана нота «dо», як основа, вісь, повернення до першопочатку. «Мені доводилося бути в Одесі десь пів століття тому, – зізнався розчулений гість, – але приїхати в це легендарне місто зі своєю музикою з неперевершеним виконавцем, а також познайомитися з чудовим диригентом і людиною Хобартом Ерлом, їх музикальним подружжям – це дуже важливо. Адже для повноцінного виконання музики так важить контакт, почуття…»

«Я дуже радий, що запропонував для цього концерту саме твір Чюрльоніса, – продовжив розмову Давид Герінгас, – і тим самим підтвердив думку головного диригента Вільнюської філармонії, що творчість Шендероваса знаходиться на одній осі з такими митцями, як Микалоюс Чюрльоніс, Едуардас Бальсис». (Серед відомих литовських композиторів і Освальдас Балакаускас – вихованець видатного українського композитора Бориса Лятошинського).

Що таке сучасна музика?

Включення в програму творів наших сучасників, природно, викликало запитання: що саме слід вважати сучасною музикою?

Анатоліус Шендеровас: «Це важливе запитання, адже менеджери панічно бояться включати в програму сучасну музику. Вона стала синонімом чогось неприродного, невідповідного людині, адже музика сприймається, перш за все, біологічно, фізіологічно. Це дуже добре, що починаючи з Шенберга (чи й раніше) музика збагатилася технологічно, як наука. Музику не можна сприймати лише розумом, її потрібно відчувати. Дуже важливо знайти баланс: не заперечуючи технологічних здобутків, апелювати до почуттів слухача, викликати образні асоціації. Сучасна музика – це та музика, що була завжди, але написана мовою, яка нам сьогодні зрозуміла».

Своїми думками з цього приводу поділився Давид Герінгас – виконавець, який віддає перевагу сучасній музиці: «До середини ХІХ століття виконували винятково сучасну музику. Коли Бетховен написав свій скрипічний концерт, він приніс оркестрантам ноти, вони зіграли, і це був повний провал… Тому, що не зрозуміли, недовчили, а сьогодні це один із самих красивих і улюблених творів. Але вчать його тепер усе життя, а тоді лише три дні. Так само буде і з сучасною музикою: за сто років зрозуміють, що це і є той самий шедевр».

«Творчість відбувається просто на сцені, під час репетицій у присутності композитора, – зазначив Хобарт Ерл. – В окремих місцях твору, як це сталося під час підготовки «Concerto in Do», допускаються відхилення від нот».

«На виконання твору, – пояснив литовський композитор, – впливають різні фактори, які змінюють наш тонус: зал, оркестр, горнятко кави, прогулянка до моря з його набігаючими хвилями і перспективою. Тоді хочеш, щоб оркестр виконував твір дещо інакше, не так, як написано в партитурі. У цьому велика перевага концертного, живого виконання над записом».

Заключні концерти

Третя вечірня програма була представлена 26 червня на сцені Одеської опери за участі зірки світової оперної сцени, уродженки Одеси Тетяни Мельниченко. Без перебільшення, переважна частина залу прийшла на концерт послухати видатну співачку. «У змішаній програмі Гала-концерту виконувалася музика, яку наша публіка давно не чула, – зауважив під час згадуваної прес-конференції Х. Ерл. – Тетяна Мельниченко прилітає із Верони, а до цього вона виступала в Ла Скала та Метрополітен-опера в Нью-Йорку. Твори Ріхарда Вагнера і Ріхарда Штрауса співачка вперше виконуватиме німецькою мовою. Вона володіє дивовижним сопрано, у неї об’ємний голос і об’ємне дихання, що дозволяє виспівувати довгі фрази. Такий виступ є багатообіцяючим, він розширює можливості артистки, адже цей репертуар (Р.Штраус і Р. Вагнер) можна використати у майбутньому».

Тетяна Мельниченко виконала «Відхід до сну» і «Вересень» Р. Штрауса та арію «Смерть Ізольди» із опери Р. Вагнера «Трістан і Ізольда». Це був пам’ятний, досконалий в академічному сенсі, і зігрітий щирим почуттям спів. Її потужний голос у окремих драматичних місцях перекривав звучання оркестру.

Заключний концерт фестивалю відбувся 28 червня, і був побудований виключно на творах Петра Чайковського. Організатори присвятили його пам’яті дослідника творчості Чайковського Поліні Вайдман (1947-2016). Фішкою стала експозиція, розміщена у фойє філармонії, що сформована із рідкісних архівних документів, наданих Меморіальним будинком-музеєм ім. П.І. Чайковського в Клину. У концерті взяли участь старі друзі оркестру: піаніст Вадим Руденко і скрипаль Дмитро Берлінський.

Чайковський серед великих пріоритетів НОФО, свого роду візитівка. Заключний акцент фестивалю – виконання Першого концерту для фортепіано з оркестром. У цей вечір сталася ще одна важлива подія – передача в дар оркестру чотиритомного повного Академічного зібрання творів Петра Ілліча  – партитури і клавіри двох авторських редакцій згаданого концерту, який вперше після смерті композитора вийшов у своєму первісному вигляді. Цю почесну місію виконала донька Вайдман Ада Айнбіндер. 

Фестиваль динамічний, гнучкий і оригінальний у плані репертуару, географія його учасників поступово розширюється, концерти проходять з аншлагом (навіть під час літньої грози 23-го), що свідчить про стабільну популярність і нагальність цього проекту, яким Національний одеський філармонійний оркестр завершив свій 79 концертний сезон. 

Володимир Кудлач

П.С.

Є поняття «енергетика слова», «енергетика кольору», «енергетика звука», складовою останньої є тиша, мовчання – певний вакуум, в якому є вихід у нові простори. Для себе я вперше відкрив виразність подібної багатозначної паузи в творах імпресіоністів і модерністів – Дебюссі, Равеля, Шнітке, Вареза та ін., а цього разу в концерті А. Шендероваса.

Станкович авангардний, і сприймати його лише на біо-фізіологічному рівні не можливо – він мобілізує і почуття, й інтелект. Ця вистава, мимоволі, стала, свого роду, протиставленням двох способів мислення і світовідчуття – епіко-драматичного і ліричного. Хоча є об’єднавче начало – лірико-драматизм, маю на увазі Третій концерт для скрипки та оркестру Є. Станковича. Є твори, які вимагають багаторазового прослуховування, як і книжки, які перечитуєш багатократно, і відкриваєш в них щось раніше незвідане.

В.К.