Як зазначив в одному з інтерв’ю головний диригент і художній керівник оркестру, кожного концертного сезону він намагається оновлювати репертуар або ж виконувати «призабуті» твори, адже за більш ніж два десятиліття керівництва колективом з’явилося багато молодих музикантів. От і під час традиційного концерту до Дня міста 2 вересня в програмі були твори Стравінського, Бартока і Барбера, які НОФО раніше не виконував.
Тепер же одеська публіка мала можливість насолоджуватися «Урочистою увертюрою» Глієра, Концертом для скрипки з оркестром № 1 Шостаковича, де соло виконував спеціальний гість, скрипаль Борис Бровцин (Лондон, Великобританія). У другому відділенні звучала П’ята симфонія Прокоф’єва, яка належить до кращих симфонічних творів композитора. Два модерністи і пізній романтик!
Твір Глієра, яким відкривався концерт, має ре-мажорний вступ, він піднесений, оптимістичний, а в його музичну тканину вплетені багато українських і східних мелодій. «Щорічні літні виїзди сім’ї в село під Києвом, де, здавалося, саме повітря дзвенить піснями, здружили мене з багатим фольклором України, збагатили глибокими, незабутніми враженнями. Це була стихійна сила народного мистецтва, яка мимоволі опановувала мою свідомість, формувала мої музичні уявлення», — зізнавався пізніше Глієр.
Життєстверджуючу, патетичну увертюру Глієра змінила похмура і трагічна музика Концерту для скрипки з оркестром № 1, написаного Шостаковичем у період цькування композитора в «жданівській пресі» за «формалізм» у 1947—1948 роках. З цієї причині твір упродовж восьми років (до 1955-го) не виконувався. Для одеситів і соліста виконання концерту, присвяченого вихованцеві одеської скрипічної школи, видатному скрипалеві і його першому виконавцеві Давиду Ойстраху, викликає особливу емоцію. Гра Бориса Бровцина була пристрасною, віртуозною і захоплюючою. Слухачі відкрили для себе ще одного чудового, потужного музиканта. Наскільки відомо, цей концерт Дмитра Шостаковича був включений у програму саме за пропозицією соліста, який, зазначимо, вперше в Одесі. Вихованець московської і британської виконавських шкіл уже тривалий час живе на Туманному Альбіоні, хоча часто дає концерти в Росії.
Тема конфлікту з дійсністю у більш масштабній, епічній формі знайшла продовження у П’ятій симфонії, у якій поєднані драматизм і лірика, трагічне і життєстверджуюче, де останнє перемагає. Написана вона Прокоф’євим, уродженцем Луганщини, у 1944 році. Тож паралелі напрошуються мимоволі. Музика об’єднує зал, хоча, можливо, кожен наповнює її своїми смислами, вкладає в оптимістичний вступ (Глієр) і патетичний фінал (Прокоф’єв) своє розуміння торжества добра, свої надії і сподівання. У цьому велика сила мистецтва.
Володимир КУДЛАЧ.
Інші публікації:
Кудлач В.А. На мажорній ноті // Чорномор. новини. – 2015. – 17 верес. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-6277.html