Музичний талант диригента Наталі Пономарчук розвився стрімко. Вже 2000-го, через три роки після закінчення Національної музичної академії, їй було присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України». Як і її колега, Вікторія Жадько, Наталя Пономарчук є вихованкою Алліна Власенка, який у нещодавньому інтерв’ю назвав її «справжнім дивом» на музичному небосхилі України (див. «ЧН» від 27.11.2014). Зазначимо, що пані Пономарчук — не частий гість Одеси. Останній її гастрольний виступ, якщо не помиляюся, відбувся ще у лютому 2011-го.
Розпочався вечір увертюрою до опери «Чарівний стрілець» німецького романтика Карла Вебера. Вступна п’єса розкриває основну ідею опери і контрастно поєднує у собі провідні теми, обіцяючи драматичне і захоплююче дійство. «Демонічна тема» протистоїть двом життєстверджуючим, які, зрештою, торжествують у фіналі. Цей десятихвилинний, стрімкий за розвитком номер програми інтригував і пробуджував публіку. Викликали зацікавленість і захоплення впевнене впровадження грою оркестру тендітної у своїй юначій поставі, але водночас енергійної й вольової Наталі Пономарчук. Слід відзначити у цьому номері групу валторн (концертмейстер Валерій Апостол).
Одеські меломани були заінтриговані й участю у концерті малозатребуваного на Батьківщині піаніста, родом із Києва, Олексія Гринюка, який останні п’ятнадцять років проживає в столиці Великобританії. Його злет як музиканта розпочався у чотирнадцятилітньому віці після успіху на конкурсі С.Дягілєва у Москві. 1996 року вихованець Національної музичної академії України виграв стипендію на навчання в Королівській академії музики в Лондоні. Сьогодні він є відомим виконавцем творів Ліста, Рахманінова та інших класиків. Забігаючи наперед, відзначу, що майже дванадцятихвилинна гра піаніста «на біс» «Мефісто-вальсу» Ференца Ліста залишила не менш яскраве враження, ніж виконання знаменитого концерту Петра Чайковського.
Свого часу Лісту дорікали у відсутності мелодизму, надмірному захопленні піанізмом. Його сміливість як піаніста-композитора справді дає право вважати Ліста предтечею модерних напрямків у музиці, настільки неординарними у рамках романтизму виглядає його подрібнення, експресивне наповнення форм каденціями, імпровізаціями, формуванням у процесі їх створення складних гармоній. Повинен сказати, що крім віртуозної техніки й ефектності виконання, яку зазвичай демонструють виконавці цього твору, Олексію, на мою думку, вдалося з великою силою передати демонічну, наростаючу енергію і сарказм лістовської п’єси. Його глибина осягнення «Мефісто-вальсу» (який, крім самого автора, виконували такі метри, як Бузоні, Горовіц, Плетньов) просто вражає, як і повна самовіддача артиста, його безкорисна любов до музики і бажання ділитися без залишку своїм мистецтвом із слухачами. Принагідно зазначимо, що Олексій Гринюк також відомий своєю участю у різних мистецьких благодійних акціях на теренах України. Особливості оркестровки концерту Чайковського дають великий простір для самовираження як солістові, так і окремим групам оркестру. Достатньо згадати діалог фортепіано і флейт у першій частині концерту (концертмейстер Василь Барило), першої скрипки, віолончелі та альтів — у другій (Наталя Літвінова, Сергій Шольц, Ія Комарова). Серед одеської публіки є група слухачів, які, віддавши належне солістові у першому відділенні, поспішають залишити зал під час антракту. З приємністю відзначу, що того вечора подібним виявам снобізму не було місця.
Наталя Пономарчук продемонструвала своє мистецтво в усій красі. Її артистизм вмотивований глибиною осягнення природи музики, музичних смислів, адже диригент — це не лише технар, озброєний арсеналом необхідних засобів впливу на оркестр, але свого роду «наелектризований» музикою нервовий і духовний провідник, креативна особистість, яка власним ставленням до мистецтва захоплює і музикантів, і слухачів.
Запропоновані твори, у яких проявився граничний індивідуалізм із загостреним сприйняттям теми життя і смерті, привнесли у перше відділення концерту певну демонічну домінанту, посилену виконанням «Мефісто-вальсу». Її урівноважила Симфонія №2 Сібеліуса (1899) з ідеєю перемоги руйнівних сил силами добра. Вона навіяна епічною «Калевалою». У цьому творі присутнє приховане, драматичне розкручування музичної спіралі. Вже сучасники композитора бачили в ньому заклик до боротьби за національну незалежність Фінляндії, і сам автор (етнічний швед) проти цього твердження не заперечував. Хотілось би відзначити прекрасну гру духових, зокрема труб і туби (Сергій Іщенко, Віктор Самойленко), провідну роль скрипок, а також неповторне звучання арфи (Ольга Яковлєва).
Уже найближчим часом на нас чекає різдвяна програма НОФО під орудою головного диригента і художнього керівника оркестру, народного артиста України Хобарта Ерла, побудована винятково на музиці Петра Чайковського.
Володимир КУДЛАЧ