Одеса-Інтернешнл

Свій перший концерт після літньої перерви оркестр традиційно присвятив Дню міста. Це дебютний виступ Хобарта Ерла в званні народного артиста України на одеській сцені. Шанувальники творчості диригента і ввіреного йому оркестру щиро раді за присвоєння маестро цього високого звання, яке є свідченням значного внеску Хобарта Ерла у розвиток українського музикального виконавського мистецтва.

Святкова концертна програма популярної музики наголошувала на полікультурності Одеси. Під час конферансу, який передував виконанню твору грецького композитора Нікоса Скалкотаса («Messolongitikos»), Хобарт Ерл нагадав деякі історичні факти, зокрема, що саме Одеса стала колискою грецької революції — тут виникло таємне товариство «Філікі Етерія» (1814). Того вечора звучали також твори Шостаковича, Хачатуряна, Скорика, Шварца та ін. Можна ще пригадати, що за сто років саме Одеса дала видатних діячів української національної революції, які входили до уряду УНР — Івана Луценка, Івана Липу та ін. Тут навчався і працював основоположник сіонізму Володимир Жаботинський. Цей ряд можна продовжити.

(Принагідно нагадаю загальновідомий факт, що за два роки Одеса-Хаджибей відзначатиме своє 600-ліття — від дня першої письмової згадки порту Коцюбіїв-Кочубей (Хаджибей) у 1415-у, яке, слід очікувати, офіціоз проігнорує. 219 років тому Хаджибей був перейменований на Одесу, а модернізоване портове селище пережило урбаністичний бум).

У фіналі святкового концерту найбільше захоплення у наелектризованому музикою залі викликали увертюра Миколи Лисенка до опери «Тарас Бульба» та музика популярної пісні з репертуару Леоніда Утьосова «У Черного моря» у перекладі для симфонічного оркестру Станіслава Волинова, які звучали «на біс». Виконання творів зал вітав стоячи.

Професіонал — професіоналу: «Браво!»

Під час відкриття концертного сезону 2013–2014 років, 14 вересня, програма була вимогливішою щодо слухача, а публіка більш підготовленою і стриманішою, але не менш вдячною. Після виконання Концерту № 3 Бетховена для фортепіано з оркестром, соло виконував Вадим Руденко (Москва, РФ), мій сусід у партері (відомий одеський піаніст) не стримався від вигуків «Браво!». Професіонал гідно оцінив професіонала. Прекрасне, чисте і надзвичайно технічне виконання! Особливе враження — від першої і фінальної частин бетховенського твору.

У другій частині ми стали також свідками виконання захоплюючої музики Ріхарда Штрауса, побудованої на темі віденських вальсів. Звучала сюїта із опери «Кавалер троянди»: ніжність, подих весни, пробудження життя, проникливе занурення у світ насолоди — усе це відчувалося у сюїті із найдовшої опери німецького композитора (триває близько чотирьох годин). Це розкіш для скрипкових: проникливе соло Євгена Кострицького.

У фіналі виконувалися твори Ріхарда Вагнера: оркестрова інтерлюдія «Подорож Зігфріда по Рейну», «Траурний марш на смерть Зігфріда» та оркестровий висновок із опери «Загибель богів», 1874. Згадані твори з опери «Загибель богів» — фіналу грандіозної тетралогії «Кільце Нібелунга» — це цілісна композиція, яка виконується без перерви. Присутні потрапили під магічну дію музики Вагнера — потужної, масштабної, величної і надзвичайно експресивної. Вона схвильовано народжується, погордливо і грізно накочується, ударяє підступно, ніби фатум, а згодом в’ється у млосному чеканні, струменіє та ніжно тане. Урізноманітнили композицію, надали твору відчуття більшої просторовості закулісні позивні валторни (Валерій Апостол). Підсумовуючи, зазначу, що ми стали свідками злагодженого звучання духових, смичкових та ударних інструментів, енергійного і впевненого провадження диригента.

Постать Вагнера навіть сьогодні здатна викликати в одних захоплення, в інших — неприйняття. Згадався епізод з біографії геніального німецького композитора: король Людвіг ІІ Баварський наказує міністру заборонити місцевим газетам друкувати негатив на свого протеже. На відміну від німецького монарха-ідеаліста, у нашій ситуації нинішня влада, на мою думку, ладна не помічати високого мистецтва.

Дозволю собі черговий відступ: під час згаданих концертів 1 і 2 вересня сцена Великого залу філармонії буквально потопала у квітах від вдячних поціновувачів. Не було лише вітань і квітів новоспеченому народному артистові України від представників влади. Нагадаю, що це звання Хобарту Ерлу було присвоєне відповідним указом Президента з нагоди Дня Конституції України.

Безсумнівно, Хобарт Ерл в Одесі помітно популярний, його також шанують видні професіонали на багатьох континентах. У нашому місті є навіть категорія меломанів, які ходять винятково на концерти маестро. «Йду на Хобарта Ерла», — чую від своїх колег. Не заглиблюючись у тему, зазначу, що від цього наша провінційна Одеса лише у виграші.

Романтичний Петро Андершевський

Як свідчення — концерти за участю піаніста зі світовим ім’ям Петра Андершевського (Польща), які відбулися 18 і 19 вересня у Великій залі Одеської філармонії.

Видатний музикант спільно з НОФО виконав Концерт для фортепіано з оркестром Роберта Шумана. Зазначимо, що про цього досить ексцентричного музику знято кілька фільмів режисером Брюно Монсержоном, й один із них має назву: «Петро Андершевський грає Шумана» (2010). Монсержон є також автором фільму про Святослава Ріхтера — кумира Андершевського. Саме французькому режисеру належить відкриття широкій публіці феномену польського піаніста.

Петро Андершевський уже виступав з НОФО. Дозволю собі припущення: для польського піаніста побувати знову в Одесі означає, перш за все, відвідати місто Ріхтера і Гілельса. Що мене особисто здивувало того вечора, то це напівпорожня зала (на двох попередніх був аншлаг!!!), що, швидше за все, пояснюється робочим днем тижня, повтором другої частини попереднього концерту та відсутністю належної реклами, яка потребує значних фінансових вливань. Контакту із залою не відчувалося, але був діалог соліста та оркестру, які на сцені жили музикою Роберта Шумана. Петро Андершевський не заграє з публікою, а просто живе у світі музики, що надає йому певної ексцентричності.

«Концерт для фортепіано з оркестром» — один з найупізнаваніших і найсповідальніших творів романтика Шумана.

Яким запам’ятався виконавець слухацькій аудиторії? Романтично піднесеним і водночас класично ясним за формою, навіть коли музика дає простір для імпровізаційності. Тоді вона струменить, ніби джерело, або накочується, як хвилі. У певних місцях піаніст поставав імпульсивним, часом нервово-вибуховим. Найбільше задоволення від усвідомлення, що ти є свідком народження музики, яка твориться тепер і тут. У такі хвилини класика стає фактором нашої сутності.

Владимир КУДЛАЧ

Див. також:

• Кудлач В. А. Магія музики [відкриття концертного сезону 2013-2014] // Чорномор. новини. — 2013. — 21 верес. — Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-2880.html