У перший день виконувалися «Вокаліз» (1912) і дебютна опера композитора «Алеко» (1892) – на той час дипломна робота випускника Московської консерваторії. Загальновідомий факт – в основу лібрето В. Немировича-Данченко покладено поему А.С. Пушкіна «Цигани», яку опальний поет почав писати під час почесного заслання в Одесі. Зазначимо, цьогоріч виповнюється 190 років створення славнозвісної поеми.

«Вокаліз», написаний двома десятиліттями пізніше і присвячений Антоніні Неждановій, чиє ім’я носить наша музична академія.

Взяти участь у фестивалі, що складається винятково з творів Сергія Васильовича, стало справою честі для керівництва, випускників і студентів ОНМА ім. А.В. Нежданової. Ці факти, зокрема, нагадала у своєму вітальному слові член оргкомітету фестивалю, народна артистка України, професор Академії Галина Поліванова.

Ми стали свідками дійсно фестивального настрою одеської публіки, яка гаряче вітала як музичні імена, так і вияви музичної майстерності. Головний критерій емоційний – щоб подобалося (зазначу – це було за день до трагічних подій в Донецьку і оголошеної загальнонаціональної жалоби). Сцена прикрашена чарівними запаморочливими літніми букетами. Вдало, на мою думку, вибраний час проведення – завершення концертного і початок туристичного сезону в місті. Програма фестивалю дозволяє відчути силу й велич драматичної музики Сергія Рахманінова – композитора, що сформувався на «зламі епох». У програмі – виконання найбільш знакових творів Рахманінова.

Як знати, якого чудового творця загубила в своєму вулканічному череві нова епоха: тоталітарна – в Росії, і прагматична в США? Як би там не було, після 1917 –го ми, за рідким винятком, можемо говорити про Сергія Рахманінова переважно як про талановитого піаніста та диригента. В умовах еміграції турботи про сім’ю, благочинність на користь музикантів радянської Росії змушували увесь час думати про заробіток. Один з небагатьох творів, створених на еміграції – «Симфонічні танці» (1940). Сюїта включена у програму фестивалю.

Пройнятий світлим сумом знаменитий «Вокаліз» виконують переважно камерні оркестри, а також у дуеті фортепіано та скрипки або віолончелі, але не часто – симфонічні оркестри. Це перший фестивальний дарунок. Ще один – виконання опери «Алеко» на сцені Одеської філармонії. Це рідкісне явище для цього залу. У цілому ми стали свідками великої, масштабної роботи кількох колективів і керівників, перш за все художнього керівника фестивалю і НОФО Хобарта Ерла у співробітництві з хормейстером Галиною Шпак.

Перед початком невільно задався запитанням: як будуть сполучатися вишикуваний в правій від глядача частині сцени хор академії і оркестр? Виявилося, що досить органічно. За драматизмом незабутнє враження справила начальна сцена у виконанні головних героїв – Старця, Алеко, Земфіри і Молодого цигана. Запам’яталися й інші сцени, особливо фінальна, перш за все виразністю та органічністю звучання хору й оркестру. Без масових сцен та декорацій слухач в більшій мірі зосереджувався на музиці. Хотів би відзначити виступи Земфіри (Алла Гавриліна, сопрано) та Старця (Ігор Царьков, бас). Скільки почуття, багатства інтонацій в кожній пушкінській фразі! Виступ Ігоря Царькова і особливо Алли Гавриліної – це, на думку багатьох, один із найбільш яскравих епізодів першого фестивального дня. Підкупали чистота, краса її сопрано, виразність співу, а також свобода сценічної поведінки артистки (це при тому, що сценічний простір в умовах фестивалю обмежений). У співі Гавриліної багато пристрасті й почуття. Красивий тембр голосу у баритона Андрія Харламова (Алеко) і тенора, Віктора Мельника (Молодий циган).

Не дивлячись на часову дистанцію, вкотре захоплюєшся талантом дев’ятнадцятирічного композитора: написати таку річ усього за сімнадцять днів! Хорові партії вже передбачають автора «Всенощної» – у ній чимало від церковного співу. Пушкін прославив свободу, Рахманінов – християнське всепрощення.

Підсумовуючи перший день цієї культурної події, назву ще одну сильну сторону фестивалю – можливість виявити себе молоді, перш за все солістам – у минулому випускників музикальної академії, а нині артистів Одеського національного театру опери та балету, Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька та обласної філармонії. Це своєрідний тест і заявка на майбутнє. Не будемо забувати, що Федір Шаляпін вперше виконував партію Алеко у віці двадцяти шести років…

Формат фестивалю передбачає також ретроспективну виставку фоторепродукцій, присвячених Сергію Рахманінову, його дружбі з Федором Шаляпіним, життю на еміграції, що люб’язно надані директором Музею-садиби Рахманінова в Іванівці Олександром Єфремовим (Тамбовська обл., РФ). Вона розгорнута у фойє філармонії. На завершення хочу висловити побажання, щоб під час таких масштабних міжнародних музичних проектів влада міста тимчасово перекривала рух транспорту в районі філармонії, як це мало місце раніше, оскільки в діапазоні pianissimoшум вулиці заважає сприймати музику.

Володимир Кудлач

Див. також:

1. Кудлач В.А. Голос на изломе эпох // Вечер. Одесса. – 2014. – 19 июня – Режим доступа: http://vo.od.ua/rubrics/kultura/29667.php
2. Кудлач В.А. Гравітації фестивальної Одеси [1-ий день «Black sea music fest»] // Чорномор. новини. – 2014. – 21 черв. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-4077.html