Для Анджели Голодецької живопис являє собою певним чином експериментальний майданчик, сферу діяльності, яка образно виражає її людську сутність. У своїй творчості вона смілива, порою, непередбачувана. Певний період художник віддавала перевагу техніці «гарячого батика», який вимагає від автора технічної вправності, здатності до експромту. Раціональне начало у батику все ж більш виражене, ніж у живописі. Останні з живописних робіт (акрил, олія), представлені на цій виставці – це вибухова енергія, екзистенція, домінанта емоції, її своєрідна живописна формула. В живописі шлях від задуму до його втілення значно коротший, ніж у батику з його більш складною технологією. Можливо, тому автор останнім часом віддає перевагу саме акрилу та олії.

Завідувач виставкового залу Одеського історико-краєзнавчого музею Вікторія Германчук нагадала, що це вже третя спільна виставка Анжели Голодецької і Олександра Ігнатова в цих стінах. Перший з цих проектів стартував у 2012 році («Душі незримі струни»), і мав продовження у 2014 році («Сон про небо»). Додамо, що пам’ятна спільна виставка батика «Далеке близько» у тандемі з Людмилою Богайчук, яка мала місце у грудні 2016 року в Одеському музеї західного і східного мистецтва.

Олександр Ігнатов «фізик і лірик» – кандидат фізико-математичних наук, на рахунку якого сім поетичних збірників, п’ять з яких, принагідно зазначимо, є у фондах Одеської національної наукової бібліотеки.

«Проект нам видався цікавим, оскільки Анжела – людина надзвичайно емоційна, і, як художник, вона експресивно висловлює емоції тими засобами, якими володіє, – пояснив Олександр Ігнатов. – Тут багато барв. Моя участь у цій виставці певним чином її збалансовує, робить більш гармонічнішою. Ті зі своїх віршів, які я читатиму сьогодні, за своєю природою філософічні. Я намагаюся знайти себе у цьому світі, дати відповідь на питання: хто я у ньому, для чого я тут, що залишиться після мене, на чиїх плечах я стою і хто стоятиме на моїх? У цьому проекті спостерігаються дві паралельні лінії, в яких вірші і полотна органічно взаємодоповнюють одне одного».

У роботах Голодецької в техніці батика превалюють твори на біблійні сюжети. Завдяки вмілому оперуванню образами напівабстрактного фігуративну, вони досягають символічності, асоціативні і позачасовості. Деякі із її живописних робіт також створені на біблейську тему, наприклад, «Ангел бореться з Яковом».

«Сьогодні я віддаю перевагу живопису. Мені хочеться взяти саме цей колір – я його беру, – поділилася думками Анжела Голодецька. – Нам усім порою хочеться повернутися в далеке дитинство, коли усі були живі й здорові. Разом з тим воно якось страшить, адже не відомо, що там буде «за поворотом»… Враження дитинства хотілось перенести на полотно: якими тоді здавалися зірки, якими красивими дерева! Ще хотілось передати відчуття короткостроковості життя, нашого перебування на землі».

Філософічність при усій безпосередності не чужа живописцю, просто до осмислення життя з цих позицій художник має можливість прийти іншими шляхами. Одну з нових своїх робіт «Ангел бореться з Яковом» автор пояснила наступним чином: «Періодично я зверталася до цього сюжету у своїх думках, – говорить Голодецька. – Ангел, на мою думку, не може бути злим, він не може так сильно боротися, він нас швидше обіймає. У мене тут виникає відчуття напруги завдяки контрасту відкритого червоного і зеленого. Обличчя передані схематично – це натяк на те, що «нема слів», що є речі непізнавані, що усе сприймаєш як даність».  

На виставці представлено 26 робіт мисткині, а також два полотна, на яких за задумом організаторів розміщені аркуші поетичних творів Ігнатова.

Можливо повторюсь, але хотілось би відзначити, що в Одесі завдяки діяльності на художньо-графічному факультеті ПНПУ ім. К.Д. Ушинського таких педагогів, як Е. Серпіонова, З. Борисюк і Н. Желтомирська та їх вихованців, серед яких Анжела Голодецька і згадувана Людмила Богайчук, сформувалась певна одеська школа батика, яка продуктивно всотує досягнення більш широкого ареалу і має своє виразне обличчя.

Володимир КУДЛАЧ

Фото Степана Алекяна і автора

З творчого доробку Олександра Ігнатова:

Бросаю камень по воде
Через ручей на дальний берег.
Летит посланник по дуге,
Под счет прыжков пространство меря.

Летит к безмолвной тишине,
В скачках скользящих прыть теряя,
И в точках счета по струне
В круги себя преображая.

Кто знает, может, долетит,
И оживит заснувший берег,
А может, булькнув, замолчит.
Уйдет на дно, глубины меря.

Но знаю точно, что волна,
В ручье усилий не теряя,
Пробудит берег ото сна,
Жизнь тишины преображая.