Розпочала роботу… Саме це визначення, на мою думку, найбільш доречне, адже не було відкриття як такого, напливу преси, фуршету, чим прагнуть надати більшої ваги події і підкреслити успішність автора виставки. «Ще розумію, коли гучне відкриття робиться за життя художника у його присутності, – ділиться своїми думками Лінда Стоянова, директор галереї Артком і куратор виставки, – але у даному разі це необов’язково». Виставка камерна, адже виставкова зала невеличка і роботи, писані переважно з натури, розраховані на одеські квартири старого міста.
Так сталося, що автор цих рядків став, по суті, першим, хто познайомився з ретроспекцією творів відомого живописця. Вона дозволяє прослідкувати еволюцію митця від ранніх, до тих, що написані в останні роки життя художника.

Жовтий камінь
Лінда Стоянова люб’язно погодилася прокоментувати окремі твори нової експозиції. Чимало серед них таких, свідком написання яких вона була ще будучи дитиною і юнкою. Увагу привернула марина «Жовтий камінь» – робота відносно великих розмірів, життєрадісна, з м’якими контрастами. На першому плані човен, у якому сидять весляр і жінка зі строкатою парасолькою. Підвищена барвистість, південний колорит, дрібний мазок викликали у мене асоціації з картинами Клода Моне. Картина надзвичайно гармонійна, як і все, що вийшло з під пензля цього майстра.
«Цей твір написаний з невеличкого етюду розміром 20х30 см у середині 1990-х років на Отраді, – уточнює моя співрозмовниця. – Тоді я часто ходила у компанії друзів на море. Ми любили пригати в море з пірсу. Дивлюся, на хвилерізі по коліна у воді стоїть мій дідусь: в одній руці «на вазі» він тримає етюдник, а другою пише. Так продовжувалося близько трьох годин. Біля нього люди скакали, плавали… Жоден художник не писав «Жовтий камінь» з подібного ракурсу!
Приблизно з 1985 року я пам’ятаю як дідусь писав свої роботи в одеських парках. Він дуже багато писав взимку, і, зрозуміло, брав мене рідко, бо дитина (мені було близько шести років) не вистоїть довго на морозі. Бувало так, що приносив по два етюди. З дев’ятої до одинадцятої писав у Лермонтовському парку, поки один стан природи, а у другій половині дня до заходу сонця – у парку імені Шевченка. Практично одну картину створював за два-три сеанси.
Влітку ми жили на дачі Ковалевського, і природно, що усі твори, які там були створені, писалися при мені. Починаючи з 1980-х років і до останньої його роботи дідусь писав на дачі. Його захоплювало море. Остання робота – пейзаж який зберігається у мами, теж «дачний». Він трішки не закінчений… Свій останній автопортрет Альбін Станіславович також писав на дачі. Його ще ніхто не бачив. Коли одеський колекціонер і дослідник Олександр Дмитренко створював свою колекцію автопортретів одеських художників, він звернувся до дідуся створити автопортрет. Він писав його усе літо. У підсумку ми вирішили дати інший автопортрет, намальований у 1960-ті роки».
Окремої розмови заслуговують нічні живописні твори Гавдзинського, писані на дачі. Усі вони створені безпосередньо з натури. Потік світла на полотно лився з вікна кухні, до якого художник стояв спиною. Серед таких – марина «Місячна доріжка» (1975), «На дачі біля моря» (1979). Нові умови освітлення вимагали постановки нових колористичних задач, що значно розширило палітру мистця.

Церкви і цвинтарі
Ми пам’ятаємо Альбіна Станіславовича Гавдзинського як людину шляхетну, добру, скромну, яка уміла віддавати належне тим, хто досягав висот і міг сказати нове слово у мистецтві. Він шанував пам'ять друзів, серед яких Володимир Синицький, Костянтин Ломикін, Орест Слешинський та інші. Нашому зору предстала картина, яка зображує центральну алею Другого християнського кладовища, на дальньому плані якої височить храм. Його купола вже гріє ранішнє промінням весняного сонця. «Незважаючи на те, що у радянські часи торжества соцреалізму ця тема не віталася, він (А.С. Гавдзинський) завжди любив зображувати церкви, вводив при нагоді у пейзаж десь на задньому плані купол – наголосила господарка галереї. – Ось, наприклад, Седнівська церква, чи собор у Чернігові. Художник свідомо вибирав саме такий ракурс, щоб композиція включала один або кілька храмів на дальньому плані, і таких робіт у нього близько 25% (всього ж творчий спадок митця нараховує близько 1000 робіт!). Він написав могилу Костанді, за якою теж виглядає церква, а також створив надгробок у виді палітри для художника Синицького та його дружини».

У полі дослідження
Творчий доробок Альбіна Станіславовича у повній мірі ще не вивчений. Цей процес здається перманентним, настільки ще багато не відомих творів різного періоду його творчості, обставин їх написання та фактів життя художника залишилися поза увагою дослідників.
За життя А.С. Гавдзинський не був обділений увагою мистецтвознавців, журналістів, художників-публіцистів. Починаючи з 1960-х років у фахових журналах про нього писали: провідний дослідник південноросійської школи живопису В. Афанасьєв, київський дослідник Л. Владич, С. Павлова, А. Щербаков, одеські мистецтвознавці Л. Сауленко, О. Тарасенко, М. Верховецька, У. Кільтер, А. Носенко та інші. Щиро, емоційно і всебічно творчість майстра освітили в періодиці Р. Бродавко, Є. Голубовський, О. Шеренговий, А. Глущак, Є. Деменок, А. Арсеньєва, В. Кабаченко, О. Гавдзинська, А. Лантухов, Л. Стоянова, автор цієї публікації та багато інших дописувачів всеукраїнської та одеської періодики.
Чекає на дослідників унікальна колекція творів Альбіна Гавдзинського, яка склала основу колекції галереї в Новій Каховці, що носить його ім’я. Їх не має у вільному доступі. Це 300 робіт, з яких 250, переважно індустріальні мініатюри 1950-х років, та 50 робіт, створених у період 1970-1990-ті роки. Нині, як зазначила Лінда Стоянова, за ініціативи родини художника, зокрема її дядька Яна Гавзинського та за підтримки співробітників галереї готується видання ґрунтовного каталогу творів мистця із вищезгаданої галереї під назвою «Трудовий подвиг художника».

Вів розмову Володимир КУДЛАЧ

У публікації використані матеріали із фондів відділів мистецтв та краєзнавства «Одесика» ОННБ
Фото з архіву галереї Артком

Читайте також: Кудлач В.А. Житття як подвиг [виставка в галереї Артком] // Чорномор. новини. – 2017. – 4 лист.