Виставка «Арт-діалог», яка проходить у залах Одеського художнього музею, явила нам проект, який, з моєї точки зору, є не зовсім контактним. Це, швидше, два паралельних проекти, об’єднані під дахом одного залу, але такі, що дозволяють представити достоїнства кожного із авторів. Нам важливо скласти цілісне враження про виставку, ініційовану під дещо претензійною назвою.

Наталія Будурацька — відомий кераміст. У 1988 році закінчила Одеське художнє училище ім. М.Б. Грекова, навчалася у видатного кераміста Бориса Бєлова (вихованця Романа Сельського), учасниця міжнародних, республіканських та обласних виставок. Її роботи є в престижних колекціях Європи та Америки. Працює у синтетичному виді, поєднуючи різні техніки: живопис, кераміку, кування. Це сміливі експерименти, які в одеському арт-просторі, здається, мають небагато аналогів. Коли розглядаєш її роботи, переконуєшся у справедливості вислову, що «мистецтво — це гра» (Лев Толстой). Мистецтво Наталії Будурацької пряне, у ньому є чуттєвий, бароковий шал, що потребує метаморфозів форм. Міфологія і метафоричність — характерні для її творчості. При спогляданні роботи художниці вимагають гри уяви.

Запитуєш себе: у чому дотичність двох мисткинь? На мою думку, саме в надлишку чуттєвості. Їхня творчість — це виплеск душі, коли не говорити образотворчими формами не можливо.

Роботи Олени Аль-Хадж захоплюють емоційністю, приваблюють насиченістю кольору, музичністю. «Пиши акордами», — казав колись Костянтин Коровін. Саме цей підхід культивує вихованка видатного живописця і педагога, викладача «Греківки» Тамари Єгорової. Твори Аль-Хадж завжди привертають увагу, і не кожен живописець ризикне поставити свою роботу поряд з її натхненним, енергетичним доробком.

Стати на стезю мистецтва — це ризик, але й плідний шлях!..

Володимир КУДЛАЧ

Див. також: Кудлач В.А. Діалог на рівні чуттєвого… // Чорномор. новини. – 2017. – 28 жовт. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-10115.html