Один із них втілений в Одеському обласному центрі української культури, де були представлені твори різних видів і жарів мистецтва митців Одещини. Інший – «Україна-Європа: простір натхнення», про який йтиме мова, мав місце в Одеській національній науковій бібліотеці, в стінах якої нині розгорнута виставка за участі трьох членів згаданої родини – Анатолія, Галини і їх доньки Вікторії. Він проходив в рамках офіційного відзначення свята. З цієї нагоди на основі фонду бібліотеки відділом зв’язків з громадськістю і реклами була підготовлена книжково-документна виставка про згаданих художників.
Сімейні виставки Кравченків говорять про їх невичерпну творчу енергію, прагнення «соціалізувати» мистецтво, зробити важливою складовою нашого побуту. Проекти Кравченків актуальні й дієві. Достатньо згадати цикл виставок на різних виставкових майданчиках Одеси й інших міст області у проекті «Одеська сотня митців – Збройним силам України». У результаті на військовий шпиталь було передано десятки робіт відомих митців Національної спілки художників України. Були також проекти в різних консульствах, акредитованих в Одесі, у просторі Одеської обласної філармонії під час концертів Національного одеського філармонійного оркестру. Серед останніх ініціатив Анатолія в тандемі з дружиною – Всеукраїнське і міжнародне бієнале «Море акварелі». Нині йде підготовка до другої бієнале, яка повинна відбутися в 2018 році. Анатолій, який на даний час очолює графічну секцію одеської спілки, впродовж багатьох років організовує літні пленери в курортному Коблєво. Важливою була акція щодо порятунку «будинку Руссова» (про що була інформація в «Чорноморських новинах»). Варто також згадати про його сприяння в організації пізнавальних і продуктивних туристичних екскурсій українських художників до Стамбула.
Україна позбулася герметичності, і вихід у ширший міжнародний простір – це стратегія, якої дотримуються Кравченки, це наслідок пошуку своєї ідентичності у теперішньому світі, результат багаторічних особистих контактів на різних рівнях. Згадана виставка тому підтвердження. Вона отримала високу оцінку. «Впевнений, що через культуру Україна піде вперед швидшими кроками, – наголосив під час урочистостей відомий журналіст Роман Бродавко. – Є люди, які несуть у собі велику любов до мистецтва, а відтак і любов до людей. Ця виставка випромінює любов і красу, що робить нас шляхетними і красивими. Розгорнута у цьому залі експозиція моїх друзів стала чудовим обрамленням нашого свята».
На виставці представлені твори різних років, які дають уявлення про еволюцію творчості та жанрову зацікавленість Анатолія і Галини. Якщо в Анатолія домінує пейзаж, то Галина «інтер`єрна» – у її доробку переважає натюрморт (у тому числі олійний) і види з вікна та окремі ведути (міські краєвиди). Камерність – характерна ознака її творчості, і, схоже, тринадцятирічна Вікторія прагне продовжити лінію матері. Дівчина тонко відчуває колорит, її роботи зворушливо наївні, й органічно вписуються в експозицію таких маститів художників, якими є її батьки. Художні пленери з ними, у т.ч. міжнародні, для неї є прекрасною школою.
Починаючи з 1990-х років роботи Анатолія написані за межами України: в Німеччині, Туреччині, Австрії, Франції, Данії, країнах Скандинавії, а також під час подорожей до Італії. «Ми задалися ціллю зробити у славній книгозбірні виставку, яка б дозволяла присутнім у цьому читальному залі відчувати себе комфортно. Тут представлені роботи, виконані, зокрема, в Італії, де ми побували під час проведення потужної мистецької акції, організованої всесвітньо відомою фірмою «Fabriano». У ній брали участь 1300 акварелістів більше, ніж зі ста країн світу. Від України під час відбору пройшло більше 30-ти художників, у т.ч. й кілька з числа одеситів. У ці дні аналогічний виставковий проект реалізується під егідою цієї ж фірми в Братиславі (Словаччина)».
Насамкінець зазначу, що основний лейтмотив виступу Анатолія Кравченка, який характеризує його як українського патріота, на мою думку, криється в наступній фразі: «Не зважаючи на те, що у нас на сході триває війна, що Крим анексували, й економічна ситуація в країні складна, у нас ніколи не виникала думка залишити Україну…»

Володимир КУДЛАЧ

Про цю подію читайте також у наступних випусках газети "Чорноморські новини"