Шляхи в мистецтво не сповіданні. Олена Щокіна є вихованкою ОХУ ім. М.Грекова. Пізніше навчалася на філософському факультеті ОНУ ім. І.І. Мечникова, захистила кандидатську дисертацію, нині – доцент кафедри культурології і мистецтвознавства університету.
Автор цих рядків, фактично, вперше (так сталося) близько познайомився з її живописними одкровеннями. Одкровення… Це визначення найбільш влучне – мисткиня відверта, в живописі вона знайшла свою неповторну формулу вираження підсвідомого. Бентежна чуттєвість – те, що складає зміст її творчості. Це лінія, яка набула виразності ще в творчості австрійських митців, представника сецесіону Густава Клімта і особливо експресіоніста Егона Шиле.
Її мова гранично лаконічна, усе підвладне стану її душі: маємо живописний мінімалізм – це живопис, звільнений від усього зайвого, – лише пляма, колористично вимальована лінія, живописна фактура, експресія, те, що оголює емоцію. Це фігуратив, але умовний, коли принцип вираження головніший за зображення.
Темперамент живописця вимагає широкого формату, і, як зазначив під час відкриття голова ООО НСХУ Анатолій Горбенко, лише параметри виставкової зали не дозволили включити до експозиції більш масштабні твори мисткині.
Домінуюча тематика творів Щокіної – діалог двох закоханих душ. Це вічна тема пристрасної душі. Мабуть, саме в щирості й відвертості, а ще у відповідності засобів вираження прихований магнетизм мистецтва Олени Щокіної. Важко визначити жанрові рамки більшості її творів – це якась живописна феєрія. Хоча є цілком конкретні, наприклад, серія узагальнюючих портретів, як спроба показати різні типи людей інтелектуальної діяльності. У цьому ряду найбільш виразним, на мою думку, є доволі гротескне зображення «Критика», у якому ми впізнаємо епатажну, ексцентричну Уту Кільтер.
Некон’юнктурність у творчості завжди підкупає, адже в ній нові сенси, нові гармонії, несподівані сполучення старих-нових засобів вираження. Живопис, як і музика, не піддається визначенню, його потрібно споглядати, і, бажано, в ансамблі, коли розгорнута експозиція включає твори різних періодів творчості, що розкривають свій зміст неквапно, і ця обставина надає особливої привабливості персональній виставці.

Володимир Кудлач

Фото Григорія Вовка