У минулому барвами і структурою цієї весняної квітки милувалося багато відомих митців — від часів кріто-мінойської цивілізації (бл. 4000 р. тому), нідерландських малярів XV-XVІ ст. до французьких ХХ. Хто не пам’ятає «Іриси» Ван-Гога! Їх прохолодна волога плоть відкрита на зустріч сонцю, у променях якого вони живуть неповторним коротким життям. Це породжує емоцію, і відкриває для художника безліч живописно-декоративних інтерпретацій сюжету.

Маємо другий «квітковий» проект цієї групи художників у стінах виставкового залу ОІКМ, про що нагадала під час відкриття його завідувач і великий ентузіаст мистецтва Вікторія Германчук. Перший, присвячений макам, стартував минулоріч і був приурочений Дню пам’яті жертв Другої світової війни.

Цей проект спонукає до лірико-філософських роздумів. «Квітка тіні не має... Чому ми в захопленні від веселки? Чому іконостас тіні не має? — задається питанням мистецтвознавець Ольга Тарасенко. — Тому, що це серединний план, ніби ворота в інший світ. Мабуть тому квіти нам так милі, навіть, якщо ми цього не до кінця усвідомлюємо. В українському бароко це домінуючий елемент, що прикрашає одяг святих. У їх інтерпретації квітка — „духовний одяг“, який розкриває їх внутрішню суть...»

На відвідувачів справляє приємне вражає демократизм щодо організації виставки: поряд з творами вже відомих майстрів виставлені роботи студентів факультету: живопис, графіка, батик, гобелен, акриловий розпис по оксамиту.

«Сьогодні день любування квіткою. Ця подія — лише незначна ланка в великому ланцюгу замилування однією з квіток, яка надихала, і завжди надихатиме ще не одне покоління митців, — зазначила куратор виставки, художник і педагог Людмила Богайчук. — Ідея виставки зародилася в середовищі випускників художньо-графічного факультету 1993 року. У християнстві квітка ірису є символом страждання Богоматері».

Крім, власне, натурних робіт, тут є твори, які вивищують мистецтво до подібної духовної інтерпретації цього природного об’єкту. Маю на увазі батик Анжели Голодецької «Неопалима купина». Нагадаю, що виставка відкрилася в День пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, і не випадково ця робота займає одне з центральних місць в експозиції.

Насамкінець, хотілось би відзначити авторів, чиї твори, на мій суб’єктивний розсуд, є окрасою експозиції: згадувана Анжела Голодецька, Есфір Серпіонова, Зінаїда Борисюк, Людмила Богайчук, Лариса Дем’янишина, Юлія Грачик, Естела Мунтян, Олексій Малик. Їх представляти не потрібно. Порадували своїм мистецтвом В. Беккер, С. Басок, О. Паславська, П. Македонський, Н. Халова, Л. Туржанська та ін. Виставка тематична: художники готувалися до неї завчасно.

Радіти світу, квітам може людина з чистою душею і помислами, а торкаючись до прекрасного через творчість, вона помножує красу і наближається до досконалості.

Володимир Кудлач