Виставка пересувна. Як зазначив один із її натхненників, художник і педагог Віктор Гоманюк, вона стартувала в Одеському обласному центрі української культури, згодом побувала в Саврані і козацькому селищі Кам’яному. З виставкою також мали можливість ознайомитися мешканці Южного та Доброслава, і кожного разу до проекту долучалися нові учасники. Твори цікаві сучасною інтерпретацією цього вітального образу, який зберігає основні для даного різновиду іконографічні риси — самозаглиблена поза, по східному схрещені ноги, словесні коментарії внизу полотна. Доповнюють образ сюжетні моменти: вірний кінь, бандура, столітній дуб, які символізують, відповідно, войовничість, співучість українського народу і могутність та генетичну чистоту роду. Це зображення воїна-мудреця, який усвідомив свій шлях, виконав свій обов’язок. Козак-лицар подумки охоплює славно пройдений життєвий шлях, у якому він не зрадив ідеали молодості.
Виставка демонструє різні інтерпретації образу козака Мамая — від зажуреного чи гнівного до стриманого, навіть веселого і вдоволеного. Експозиція включає і живописні твори, і графічні. У кожному випадку вони цікаві також словесними коментаріями, взятих із народних дум. Текст відіграє важливу роль у творах такого типу. Це є свідченням високої освіти українців у добу пізнього середньовіччя. До таких належить серія робіт Миколи Яременка, написана на початку 1990-х років. Серію нових робіт створив Олексій Триколенко, які мають дуже насичений колорит. Це характерно і для копії, яку виконала Людмила Япопуло (у співавторстві з Триколенком).
Своїм лаконізмом привертає увагу екслібрис Івана Ороса, створений для художника і колекціонера Олександра Гаркавченка. Інший твір під назвою «Я козак Мамай, мене не займай» — записано зі слів відомого художника і колекціонера Івана Гончара — робота згадуваного вище Віктора Гоманюка. Вона цікава по композиції, графічному відбору, органічним поєднання тексту з фігуративом, а також емоційністю виконання і загальним романтичним рішенням. Звертають на себе увагу також твори капелана о. Миколи Пустовіта.
Чудова живописна інтерпретація — «Козацькі думи» Зої Пасічної. На полотні самодостатній, зосереджений і дещо зажурений козак, хоча на рушнику повно їств, а сам він у дорогому жупані. Важливо з яким піднесенням, щирою радістю написане це полотно — одна з найбільш колористичних речей виставки. Високими живописними достоїнствами відрізняється образ козака Мамая за авторства Лариси Дем`янишиної, яка вміло поєднала графічну стилізацію і живописний підхід, знайшла свою формулу. Симпатична камерна, стримана і витончена в кольорі робота Тетяни Маслової (глибокий зелений фон відтінює холодних відтінків вишневу свиту). Оригінальні твори з колекції архітектора і колекціонера Олександра Циркуна, наприклад, різьба по дереву відомого одеського майстра Володимира Федька. Лаконічна, строга, узагальнена по формі гравюра «Козак — душа правдивая» львів’янина Миколи Дондяка, теж з цієї колекції.
Автори проекту послідовні у своєму намірі розвивати цю тему і далі, розширюючи географію показу виставки, збільшуючи при цьому кількість її учасників.
Володимир КУДЛАЧ