Привітати цей творчий тандем прийшли колеги, друзі, колишні викладачі: художник Сергій Савченко, керівник декоративно-прикладної секції ООО НСХУ Борис Бєлов, доктор мистецтвознавства Ольга Тарасенко та інші. Виступаючі наголошували на самодостатності батика, який у художній практиці обох мисткинь еволюціонував з прикладного до високоідейного; на філософічності осмислення ними світу засобами декоративно-прикладного мистецтва та цілісності їхніх натур.
У канун Різдвяно-новорічних свят виставка посилює піднесений настрій. Враховуючи домінуючу тематику – Біблейські сюжети, мабуть не випадково вона відкрилася саме у неділю. У цьому є глибокий сакральний смисл. Ви потрапляєте в атмосферу чистої духовності, просвітленості, відчуття позачасовості. Так, далеке – близько, воно закодоване у знаках, смислах, приховане у нашій генетиці, живе у нашій підсвідомості, воно у вічних біблійних образах.
Інша особливість представлених творів у тому, що в них яскраво виражена українська ментальність. По формі найчастіше застосовується «рушникова» та форма сорочки. Остання характерна для Анжели Голодецької, яка її інтерпретує залежно від змісту і образу. Її полотна ліричні, пронизані світлом. Сильне враження справляє композиція «Розп’яття», яка за задумом куратора виставки Сергія Савченка розміщена у центрі експозиції першого залу, і тим самим стає його смисловим центром,  возвеличує тему жертовності. Згадалося, що коли кілька років тому Анжела проводила персональну виставку в Одеському історико-краєзнавчому музеї, то вразила глядачів не лише майстерністю, але й концептуальністю експозиції – батикові «рушники» і «сорочки» були не лише на стінах, – вони створювали хитромудрі комбінації під стелею, адже камерне приміщення дозволяло подібний експеримент.
Обидві художниці пов’язані не лише інтересом до техніки батика, який водночас опановували під час навчання на художньо-графічному факультеті педуніверситету під керівництвом Наталі Желтомирської. Ця виставка присвячена також двадцятип’ятиріччю творчості і їхній творчій дружбі. Людмила Богайчук нині викладає в своїй alma mater і передає студентам набутий досвід у області художнього текстилю.
Представлені на виставці роботи виконані у техніці «гарячого батика», який вимагає великої майстерності. Однак це не означає, що не застосовуються й інші відомі прийоми. У представлених композиціях розпис сполучається також із різними тканинами, у т.ч. з готовим візерунком, вишивкою або з кружевами. У цьому сенсі надзвичайно цікавим є твір Богайчук «І мертвим, і живим», в якій автор вплітає в композицію орнаментальну вишивку своєї бабусі. Від неї їй передалася любов до рукоділля, інтерес до ткацтва (дівоче прізвище Людмили – Ткач). Тим самим у роботі закодована наступність поколінь, це зв'язок з минулим і посил у майбутнє. Далеке близько… У такі моменти думаєш про вічні цінності.
На обох майстринь сильний вплив справило християнське мистецтво середньовіччя, іконопис, звичайно, китайське та індонезійське, а також народне мистецтво та українське бароко. Останні два напрями, на мою думку, чіткіше прослідковуються у творчості Анжели Голодецької. Мистецтво ж Людмили Богайчук у багатьох випадках викликає асоціації з сецесією. Однак, це не полістилістика – їх мистецтво синкретичне і органічне.
Принагідно зазначу, що у той самий час в музеї діє інша виставка талановитого митця, який за життя високо цінував творчість наших художниць, і чиє мистецтво так само не оминуло релігійної тематики – Вагана Ананяна (1959-2006). Водночас кілька чудових талантів зібрані на одному музейному майданчику!
У фінальній частині відкриття виставки увазі присутніх була запропонована невеличка концертна програма за участі інструментального ансамблю «Танго втрьох». Усіх покорила своєю задушевністю п’єса одеського композитора Анни Тихоплав. Її тужлива мелодія медитативна, і по східному вітіювата, лише посилювала сприйняття образного ладу представлених робіт і викликала в душі тугу за минулим, таким далеким, і таким близьким.

Володимир КУДЛАЧ

Фото Олександра Синельникова та Степана Алекяна з аккаунту Людмили Богайчук