Відкритий проект «Маловідомий Костанді – його учні й послідовники» 24 листопада знайшов своє продовження виставкою творів викладачів Одеського художнього училища ім. Б.М. Грекова (ОХУ).
Як й інші заходи цього проекту, вона відбулася в Одеській філії Грецького фонду культури (ГФК) і присвячена 95-річчю від дня смерті та 165-річчю від дня народження одного із чільних основоположників одеської живописної школи. Виставка в ГФК – лише ланка в ланцюгу довготривалого проекту, який стартував у жовтні цього року, а завершиться у жовтні 2017-го, коли культурна громадськість відзначатиме 165 роковини від дня народження видатного художника і педагога. В експозиції представлені переважно живописні твори викладачів училища. Нагадаю, не так давно відбувся ряд заходів, присвячених пам’яті Кіріака Костанді (15.10.1852–31.10.1921), серед яких виставка 20-ти викладачів ОДСХШ № 1 імені К.К. Костанді, а також лекція мистецтвознавця Ірини Тімохової «Самоцвітний талант К.К. Костанді». Можливо це співпадіння, але нова експозиція також включає твори 20 викладачів, які представили близько 50-ти робіт.
У своєму вітальному слові заступник директора Одеської філії ГФК Галина Ізувіта проінформувала присутніх, що попередню виставку відвідало близько 350 осіб, із них 42 туристи із Греції, які залишили записи у книзі відгуків. Такий інтерес вселяє оптимізм.
Привітати гостей і учасників цієї події прийшли заступник начальника управління з питань культури і мистецтв Одеської міськради Людмила Крижалко, директор ОХУ Ольга Косміна, директор ОДСХШ № 1 імені К.К. Костанді Валерій Токарєв, художники і педагоги, члени ООО НСХУ Тетяна Іщенко та Борис Бєлов, мистецтвознавець Джавіда Герасимова.
Кіріак Костанді у свій час закінчив ОХУ (тоді рисувальна школа) і протягом 35 років незмінно викладав в своїй alma mater. Вищезгадуваний Валерій Токарєв порушив питання, яке давно цікавить інтелігенцію міста – про доречність перейменування училища, давши йому ім’я Кіріака Костанді. Питання дискусійне. Принагідно згадаємо, що свого часу художник і педагог ОХУ Діна Фруміна пропонувала присвоїти училищу ім’я видатного живописця Павла Волокидіна, оскільки вже є школа, яка носить ім’я Костанді, і в такій назві вона міцно утвердилася не лише в Україні чи на пострадянському просторі, але й на континенті.
Повертаючись до виставки, хотілось би відзначити, що на ній домінує живопис, хоча представлені окремі графічні та твори декоративно-прикладного мистецтва, зокрема, вироби з кольорового скла – творіння Бориса і Надії Бєлових, а також мозаїка Лідії Лазарцевої та дерев’яні конструкції Миколи Дудченка.
Можна умовно виділити два спрямування творчості викладачів училища – традиційне та експериментальне. До першого я би відніс переважно споглядальне мистецтво у руслі південної одеської школи, що притаманне таким живописцям як Леонід Ванденко, Віктор Гоманюк, Олена Главенчук, Олександр Логвін, Наталя Мартинюк, Ірина Путейко. Цей ряд можна продовжити. Інша група художників вдається до експерименту з формою і технікою. Не випадково свого часу більшість із них об’єдналися у спільному проекті під назвою «Лабораторія живопису». В ній, на мою думку, превалює не так чуттєве, як раціональне начало. Серед них Борис Лукін, Ігор Варєшкін, Сергій Папроцький, Ольга Дьокіна. У цьому ряду варто зазначити експерименти Бориса Бєлова, які балансують на межі чуттєвого і раціонального. Серед іншого, Бєлов представив на виставці великоформатний жіночий портрет (Д.Л. Герасимова), не лише оригінальний по своєму композиційному рішенню, але й виконаний у рідкісній техніці – кришталь, скло, шліфування. Своєрідний синтез декоративно-прикладного мистецтва і живопису.
У пострадянський час інтерес до особи Кіріака Костанді, а також до одеської художньої школи вилився у ряді ґрунтовних науково-популярних та наукових видань. Свій внесок у це зробили, крім власне ГФК (фінансування), працівники Одеської національної наукової бібліотеки та Одеського художнього музею. Маю на увазі альбом «Кириак Костанди и художники-греки в Одессе, конец XIX – начало ХХ веков» (2002) – результат трьохрічної наполегливої праці авторського колективу. Велику роботу з архівними матеріалами тоді здійснила завідувач відділу мистецтв ОННБ Тетяна Щурова. Інше дослідження про членів Товариства південноросійських художників (2002) – біобібліографічний довідник, – результат багаторічної копіткої праці Ольги Барковської. Він був перевиданий зі значними доповненнями у 2014 році. Серед останніх досліджень цього науковця збірник «Одесская художественная школа. Воспоминания бывших учеников, 1865-1940» (2015), яка поки-що оприлюднена лише в електронному вигляді. Тож про Костанді видано не мало, однак ми продовжуємо відкривати для себе цю видатну особистість. У цьому сенсі варто згадати і дослідження головного хранителя ОХМ Людмили Єрьоміної про графічний спадок майстра з фонду музею (2010) та заступника директора з наукової роботи цього музею Сергія Сєдих, який вивчає листування Костанді (останнє ще не опубліковане).
У подальших планах ГФК в Одесі проведення виставок творів Костанді та його учнів і послідовників із приватних колекцій, а також виставка викладачів художньо-графічного факультету ПНПУ ім. К.Д. Ушинського та ООО НСХУ. До речі, керівництво цієї професійної організації не змогло привітати колег з цією подією по тій простій причині, що у той день було відкриття масштабної Всеукраїнської і міжнародної виставки акварелі відразу на чотирьох виставкових майданчиках міста. Можливо, нескоординованість двох проектів є лише зайвим свідченням бурливого художнього життя нинішньої Одеси.
Володимир КУДЛАЧ
Фото Олександра Папарацци
Кудлач В.А. В орбіті Костанді, відомого і невідомого // Чорномор. новини. – 2016. – 3 груд. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-8569.html