Представлені твори дев’яти майстрів, серед яких як такі, що розвивають цей напрямок творчості послідовно впродовж десятиліть, так і ті, хто зацікавився гобеленом в пошуках нових образів та виражальних засобів відносно недавно: Людмила Богайчук, Зінаїда Борисюк, Олена Ільченко, Тетяна Іщенко, Діана Кмідт, Олександр Ковач (Херсон), Вероніка Мон, Анна Носенко, Есфір Серпіонова. Загальновідомий визначний внесок у розвиток одеського гобелену Есфірі Серпіонової чи Зінаїди Борисюк.

Про особливості виставки, плани на майбутнє, а також специфіку творчості у цьому різновиді декоративно-прикладного мистецтва розмова з її організаторами і учасниками.

Сергій Савченко, художник, куратор проекту:

- Виставка подібного формату і персонального складу в Одесі відбувається вперше. Основна ідея – показати роботи полярних у своїй творчості мистців, які займаються гобеленом. Для створення інтриги я також запросив херсонського майстра Олександра Ковача, чиї гобелени виділяються з поміж інших збереженням структури нитки, її основи, яка утворюється під час плетіння. Цим вони, на мою думку, контрастують з творами одеситів. У нас не має вікових традицій ткацтва, і у цьому виді творчості превалює живописно-площинний підхід, адже наші майстри розвиваються в лоні сильно виражених традицій класичної південноукраїнської живописної школи і новішої модерної естетики, яка з новою силою проявилася в 1970-х роках і триває до тепер.

- Які шанси у даної виставки перерости в довготривалий проект і вийти за межі Одеси?

- Художник веде діалог з обмеженим локальним простором, і у нас домінують одеські критерії. Тому ця виставка, як перші оглядини – що в Одесі цікавого? У перспективі ми прагнемо вивести наших художників на контакт із ширшим українським арт-простором. Проектом вже зацікавилися в Національному музеї українського народно-декоративного мистецтва, що на території Києво-Печерської Лаври. Нещодавно в Києві відбувся трієнале гобелену, і його організатори також проявляють інтерес до нашої виставки. До речі, одесити у триєнале участі не брали. Вважаю, що блок авторів цієї виставки цілком самодостатній, і може презентувати одеський гобелен на всеукраїнському рівні, хоча формат експозиції піддаватиметься трансформації.

- У вирі багатолюдного відкриття мені вдалося поспілкуватися з мистецтвознавцями й окремими авторами. Деякі з них вперше презентують себе в новій іпостасі.

Своїми враженнями від події поділилася доктор мистецтвознавства Ольга Тарасенко:

– Для мене важливо, що на цій виставці представлені роботи художників-особистостей, здатних до жертовності, адже ці твори не для ринкової потреби. В них акумульована мудрість людей, які знають цінність життя і смерті. Це виставка особистостей, які протягом життя могли працювати не лише в плані підвищення професійної майстерності, але й над собою. Це люди, які йдуть по шляху сходження.

Подібні групові презентації в Одесі вже мали місце, зокрема школи Борисюк, на яких були представлені твори Зінаїди Дмитрівни і її учнів. Це важливо, адже повинен бути певний пласт, на якому виростає краще. Безумовно, що й за межами цієї виставки є митці, які достойні того, щоб їх твори бачили, і ними захоплювалися.

- Серед учасників виставки багато таких, які більше відомі в області живопису і графіки.

- В любому випадку потрібно мати здатність до особливого типу мислення, яке передбачає не стільки конкретність, скільки схильність до декоративного узагальнення та оперування символікою.

- Значну роль в поширенні гобелену в Одесі відіграв художньо-графічний факультет нашого педуніверситету.

- Желтомирська, Серпіонова, Борисюк… Есфір Серпіонова акумулювала свій досвід і випустила кілька посібників з гобелену. На нашому факультеті ведеться повноцінний спецкурс з цього різновиду мистецтва. Наприклад, Анна Носенко закінчила наш заклад в якості магістра саме з гобелену.

Принагідно зазначу, що роботи вищеназваної художниці привертають увагу надзвичайною живописністю, в них пульсуюча ритміка, а конкретика і абстрактність органічно поєднані. Анна розповіла про специфіку творчості у цій царині.

- У живописі ми маємо справу лише з полотном, тобто готовою поверхнею, а в роботі над гобеленом у твоєму розпорядженні груда ниток, і, фактично, із нічого ти спершу створюєш повітряно-проникливу основу, а потім вже бачиш малюнок, але ще не знаєш, що в кінцевому рахунку отримаєш. Є ескіз і картон, однак нитки розкладаються так, як і фарби на палітрі живописця. Щоправда, в гобелені відсутнє технічне змішування кольору, як на палітрі. У твоєму розпорядженні чистий колір пофарбованих ниток, які мають різну фактуру і структуру. Шанси створити брудну пляму мізерні. Сучасний гобелен поєднує образотворчість і ремесло. Якщо раніше художник створював ескіз, по якому ремісник творив гобелен, то нині автор реалізує себе від задуму до його технічного втілення: чи це буде гладка поверхня, або об’ємна, чи взагалі інсталяція.

Помітну частину експозиції займають твори Тетяни Іщенко, викладача Одеської середньої спеціалізованої школи ім. К.К. Костанді, автора графічних творів, а також багаточисленних серій робіт «ляльок-мотанок». В її творах яскраво виражене народне начало.

- До цього виду мистецтва я звернулася відносно недавно, роки три тому. Народне мистецтво мене хвилювало з дитинства, яке пройшло в українському селі неподалік від Одеси з його пейзажами, піснями, дідусями і бабусями. Це село Троїцьке Біляївського району. Народне мистецтво в мене всоталося. Запам’яталися вишиті рушники, їх знаковість, символіка. Подібна умовність і лаконічність, сила духу, що в них закладена, покорили мене назавжди. Хочеться працювати саме в подібній формі, заглянути у вчорашнє, привітатися із пращурами. Важлива наступність поколінь, адже що ми у цьому світі – якась мить…

Коли вже публіка прямувала з відкриття, до виставкового залу назустріч наблизилася група студентів, і на чиєсь запитання «Як виставка?», посвячені вихопили з себе – «Неймовірно прекрасно!» І це щира правда.

Володимир Кудлач