Відзначу, що напередодні група українських митців Одеси, Миколаєва, Запоріжжя брала участь в акварельному пленері в Коблево (Миколаївська обл.). Українські художники, і одеські зокрема, беруть також активну участь у міжнародних пленерах. Цьогоріч вони стали учасниками престижного акварельного пленеру, організованого славнозвісною фірмою Fabriano. Деякі виконані під час цієї творчої експедиції роботи в таких містах як Рим, Урбіно, Флоренція увійшли у вищезгадану експозицію.

Обласна виставка акварелі порадувала багатьма цікавими роботами відомих і зовсім молодих художників, зокрема, Петра Нагуляка, Анатолія і Галини Кравченків, Дмитра Жижина, Сергія Споденюка, Валерія Цоніна, Юрія Валюка, Олександра Вербича, Ігоря Терехова, Світлани Єгорової, Тетяни Поповиченко, Тетяни Міхової, Євгенії Земляницької-Сакалюк, Валентини Григор’євої, Тетяни Романенко та багатьох інших.

Така активність акварелістів не випадкова. Одеса готується до більш масштабного заходу, який запланований на 24 листопада в Одеському музеї західного і східного мистецтва – Першої всеукраїнської виставки акварелі. Ініціатором всеукраїнського проекту є Одеська обласна організація НСХУ, яку підтримала НСХУ. Серед членів оргкомітету відомі імена: Володимир Чепелик, Ігор Волощук, Олександр Цибульський (Київ), Анатолій Горбенко, Сергій Савченко, Анатолій Кравченко (куратор проекту, Одеса).

Витоки

Вибір Одеси не випадковий, адже наше місто має давні традиції розвитку цього виду малярства і свою сформовану школу. Пропоную невеличкий екскурс в історію. Вже на початку ХІХ ст. до міста приїздили російські та іноземні художники, вихованці різних шкіл і популяризували акварельний живопис. Згодом вони гуртувалися навколо Одеського товариства красних мистецтв (ОТКМ). Деякі входили в Товариство російських акварелістів (до 1887 – Гурток російських акварелістів), яке мало свій осідок у Петербурзі. Засновником товариства був обрусівший француз Еміль Вільє де Ліль-Адан (1843-1889), який поперемінно жив у Петербурзі й Одесі, і з перервами викладав в Одеській рисувальній школі (ОРШ) ОТКМ та рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв у Петербурзі. Його панорамні пейзажі світлоносні, виконані в академічній манері і романтичні по духу. В ОРШ Еміль Вільє був запрошений викладати в клас акварельного живопису у жовтні 1886 року. Для учнів класу мистецтвознавець А.А. Матвєєв читав лекції з історії акварельного живопису. Ці матеріали він згодом опублікував у збірнику «Из мира искусств и науки».

«Королем акварелі» в Одесі заслужено називали видатного одеського живописця, одного із фундаторів Товариства південноросійських художників (ТПРХ), викладача ОРШ Геннадія Ладиженського (1853-1916). Камерні пейзажі причорноморського степу і прибережних краєвидів цього майстра витончені в кольорі і високотехнічні у виконанні.

У лавах ТПРХ групувалося багато майстрів, які віддали данину техніці акварелі. У ранній період творчості захоплювався акварельним живописом Володимир Заузе (1859-1939), пізніше уславлений майстер офорту. Цінний доробок залишив інший член ТПРХ, художник-архітектор Валентин Фельдман (1864-1928) – автор соковитих натюрмортів і сонячних пейзажів з яскраво вираженою південною школою живопису. Фельдман був членом багатьох товариств, у тому числі вищезгадуваного Товариства російських акварелістів.

Серед інших видатних одеських митців, які розвивали техніку акварельного живопису, Амвросій Ждаха-Смаглій (1955-1927). Він створив прекрасні зразки поштових листівок на тему українських народних пісень, оригінальні ілюстрації до Біблії і Кобзаря. Західноєвропейську школу у цьому виді мистецтва культивував вихованець Краківської художньої академії Михайло Жук (1883-1964), який у ранній період творчості став одним із фундаторів українського модерну.

В Одесі акварельний живопис утвердився як повноцінний, а не лише прикладний різновид мистецтва. Члени ТПРХ доклали значних зусиль до розробки теорії акварельного живопису. Серед них Мстислав Фармаковський (1873-1946) і згадуваний В.А. Фельдман – автори посібників, відповідно, «Акварель, ее техника, реставрация и консервация» (Ленинград, 1950) та «Искусство акварельной живописи» (Киев, 1967). Фельдман проілюстрував свою книжку власними творами.

У пізніший період серед видатних одеських акварелістів такий корифей як художник-архітектор Іван Сільвестрович-Давойна (1902-1963), який залишив сотні ведут, що передають неповторний архітектурний облік старої Одеси. Вони органічні, тверді в рисунку, продумані в плані композиції, з тонко модульованою формою. Про цього майстра нині майже нічого не відомо, і одна з причин полягає в його трагічній долі: по закінченню окупації у 1944 році Сільвестрович був репресований НКВС, а після повернення у рідне місто доля йому відвела лише десять років плідного життя. Захоплювалися акварельною технікою й одеські модерністи, представники «Товариства незалежних» Сігізмунд Олесевич (1891-1972) і Теофіл Фраєрман (1883-1957).

Акварельний живопис в силу своєї технічної специфіки, примхливості, імпровізаційності дає великі можливості автору індивідуально висловитися. У 1970-1980 роки значний внесок у розвиток акварельного малярства зробили такі мистці як художник-архітектор Генріх Топуз (1916-1999), Олексій Попов (1916-1988), Василь Наконечний (1925-2016), представники художньої династії Вербицьких Георгій (1920-2011) і Сергій (1956-2013), Юрій Злочевський (1922-1988). На цей період випадає становлення видатного одеського аквареліста, вихованця Михайла Жука Василя Понікарова (1929-2014) – автора великоформатних, декоративних у своїй основі, темпераментних і феєричних натюрмортів та пейзажів. Якщо у ХІХ столітті школа одеських акварелістів зазнала сильного впливу Петербурга, то у радянський, крім, власне, самої одеської школи, помітно впливали вузи Москви, Києва і Львова.

Повертаючись до всеукраїнського виставкового проекту хотілось би відзначити, що зацікавлення, яке виявили акварелісти різних міст України у даному проекті вселяє надію, що він перетворить Одесу у один із центрів, який помітно стимулюватиме розвиток акварельного живопису.

 Володимир КУДЛАЧ

Див. також:

Кудлач В.А. «Море акварелі» // Чорномор. новини. – 2016. – 22 жовт. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-8349.html