У квітні 2015-го сповниться 70 років від дня народження Люди Ястреб (1945—1980). Картина «без назви» («Горгона-Медуза») має свою передісторію. Що спонукало художницю зобразити цю зловісну химеру, ототожнити себе з подібним міфічним персонажем? Можливо, передчуття неминучого. До образу Медузи зверталося багато відомих майстрів. Достатньо згадати автопортретне зображення представника протобароко Мерізі да Караваджо. Існує кілька інтерпретацій цього жіночого міфообразу — древньогрецька, з її акцентом на «чорній стороні» (як втілення зла і прокляття), і більш архаїчна — малоазійська, де Медуза представляє жінку страдницьку, приречену, що символізує жіночі тайни і цикли природи.

Якщо вести мову про обставини створення роботи, то у цьому випадку, не в останню чергу, інтерпретація образу обумовлена вибором матеріалу (ДВП, фольга, олія). У той час Люда Ястреб, як і багато художників її покоління, змушена була працювати в Худфонді, де ці матеріали широко застосовувалися. Вони оголили її емоцію, дозволили матеріалізуватися думці. Відомий художник Віктор Маринюк — ревний хранитель пам’яті своєї дружини, згадував, що ця картина була написана дуже швидко, «в один присід».

В останні сім років життя Люда Ястреб, яка була невиліковно хворою, жила з думкою про неминучу смерть, про що мужня жінка не повідомляла оточенню. І тут показовою є поява в її творчості образу двоголового птаха-потвори, який переслідує свою жертву, — своєрідне втілення добра і зла («Чорна птаха»). Можна ще згадати сповнену прихованого трагізму «Жінку, що йде» (1977), з її дивовижною ритмікою. Водночас паралельно художниця розвиває життєрадісну тему. Прикметними у цьому сенсі є її барокові «Великі купальниці», зніжені й лагідні, — репост у новій якості однойменної серії купальниць Ренуара чи Сезанна, а й чи більш раннього періоду мистецтва, аж до Рубенса.

Повертаючись до новопридбаної картини МСМО, зазначимо, що ця робота побудована на контрастах: імпульсивно і динамічно написаному живописному фону з змієвидними вигинами форм протиставлена нерухома маска обличчя, яку злегка оживляють асиметричні лінеарно-схематичні риси. Вона інтерпретує статичний, відсторонений образ жінки-Медузи. Холодний блиск фольги лиця визначає колорит мінорного тла — фіолетовий, білий, холоднувато-рожевий та чорні тони, і ніякої агресії в сенсі давньогрецької інтерпретації. Це образ, швидше, приреченої людини, і її душевний стан виражений через пульсацію тла, весь лад якого викликає неспокій і тривогу.

1979 рік був дуже плідним для Люди Ястреб. Вона пильно вдивлялася в себе, писала автопортрети, намагалася усвідомити своє місце в мистецтві, художньому русі, до якого була причетна, і того ж року опублікувала есе, теоретично обґрунтувавши новий напрямок у живопису — нонконформізм («Духовный стоицизм художника в советском обществе»). Одесити називають нонконформізм «другим авангардом» (перший — «Салони Іздебського», «Общество независимых», «бойчукісти»); період становлення — андеграундом («квартирні виставки»), що оновили засоби вираження. Не зайве зазначити, що теперішня експозиція МСМО цього періоду дуже гармонійна, адже в її камерній інтер’єрній обстановці, типовій для одеських квартир того часу, органічно поєднані предмети мистецтва і побуту. Віднині картина Люди Ястреб «Без назви» посіла в ній своє достойне місце.

Автор цих рядків попросив прокоментувати подію співробітників МСМО та художника Віктора Маринюка.

Любов Заєва, мистецтвознавець: — Цю роботу свого часу я бачила в галереї Михайла Зиновійовича Кнобеля. Пізніше вона перекочувала в його квартиру. Згодом картина потрапила в іншу приватну колекцію, а відтак на довгий час випала з поля зору мистецтвознавців.

Віра Мулярчук, свого часу завідуюча виставковою залою Одеської обласної організації НСХУ: — Я знала Люду, хоча й не була з нею близькою. Вона була дамою з почуттям власної гідності, здавалася навіть гордою. Думаю, через те у неї не було контакту з номенклатурою спілки, з тією епохою. Повинна визнати, що так, як вона могла, не боячись, відстоювати свої погляди, — на це були здатні далеко не всі художники її кола.

Віктор Маринюк: — Що решта були боязкі й несміливі, я не згідний. Відверто висловлювали власні думки на правлінні спілки Володимир Стрельников, Шура Ануфрієв. Останній висловлювався досить різко: «Ви (представники соцреалізму) — лише перегній, на якому у майбутньому буде проростати щось нове!»… Для того, щоб творити живопис, потрібно слухати музику, споглядати архітектуру, потрібно нормально, по-людськи спілкуватися. Мистецтво є наслідком життя, а не навпаки.

Семен Кантор, директор МСМО: — Для мене, власне, до певної міри новачка в одеському мистецтві, суто зовнішньо, за відчуттям, а не за глибиною, існує дві Ястреб: Ястреб «морячків», «арок» — автора класних, світлоосяйних картин, і Ястреб інша — як автор «Нон» чи «Чорного птаха» із зібрання Димчука. У цьому ж ряду і нещодавно придбана нами робота «Медуза-Горгона» (хоча там назва відсутня), що створена в техніці колажу і не зовсім властива для художників її кола.

Віктор Маринюк: — Ця робота не зовсім характерна й для самої Ястреб, що ніби йде паралельно основній лінії її творчості. Вона виконана навіть дещо брутально. Картина написана в останні роки її життя. Одначе, усвідомлення своєї конечності виключало страх, бажання викликати до себе жаль. Творчість Люди мала різні періоди, наприклад, коли вона експериментує, висловлюється прямо, хоча й трапляються винятки, наприклад, «Баскетболісти» — робота доволі несмілива. Однак уже після 1963 року у неї виробився стиль, у якому з’явилося найважливіше — ястребина жінка, досить вільно висловлена. Це її голос, голос модерного митця, наповнений і ясний. Для справжнього художника все може бути темою, у тому числі шматок фольги. Головний посил життя й творчості Люди Ястреб — «іду на Ви».

Володимир КУДЛАЧ.

П.С. Як повідомили співробітники музею, завдяки атрибуції Віктора Маринюка картині повернена її істинна назва — «Горгона-Медуза».

Інші публікації

Кудлач В.А. Тревога и мольба Люды Ястреб // Веч. Одесса. – 2015. – 15 янв. – Режим доступа: http://vo.od.ua/rubrics/kultura/32159.php

Кудлач В.А. Люда Ястреб: «Іду на Ви», або про «картину без назви» [«Горгона-Медуза» в МСМО] // Чорномор. новини. – 2015. – 17 січ. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-5116.html