За освітою, здобутою в славетній «Греківці» (Одеському художньому училищі імені М.Грекова), вона художник-оформлювач; але як каже нинішня молодь, «по життю» вона тією ж мірою і живописець, і графік, і фотограф. Їй притаманне гостре відчуття мистецької багатовимірності світу – світу, сенсом якого є одночасно форма, лінія, колір, звук і слово.

Олена закінчила училище у 2012 році. Вона учасник низки місцевих та всеукраїнських виставок, а нещодавно, у липні 2013 року, відбулася її перша персональна експозиція «Пан К.» в Одеському художньому музеї. То аж ніяк не є випадковість: література посідає чільне місце серед її мистецьких уподобань. У згадуваній виставці авторка поставила надскладне завдання відтворити у примхливих символіко-сюрреалістичних образах моторошний світ Франца Кафки. Взагалі пластичне втілення слова, його образотворчої символіки і метафоричності стало сенсом її творчості. Вона спромоглася створити адекватні зорові образи до поезій геніїв Срібної доби: Блока, Цвєтаєвої, Ахматової – тих, що розширили межі слова аж до його зорового сприйняття.

Маючи такі серйозні напрацювання, художниця підійшла до втілення шевченківської теми. У цій серії вона відважно поєднує в одному творі різні

техніки, керуючись власним відчуттям художньої доцільності. Тут стають у пригоді одночасно і традиційний малюнок, і колаж, і комп`ютерні технології. У шевченківській серії приховано існують сепія, котру так полюбляв Шевченко, і класична друкована графіка – не забуваємо, що саме за таким фахом отримав Тарас Григорович звання професора Петербурзької академії мистецтв. Адже техніка в образотворчому мистецтві сама по собі здатна породжувати глибинні сенси, створювати приховані змісти. Шевченко – це і автопортрет Шевченка, і хата, де він народився й чиїми вікнами-очима дивиться у наш світ, і його Катерина з картини, що увічнила ім`я улюбленої сестри. Шевченко – це і сліпий кобзар, і звуки з-під його пальців . Шевченко – це земля України, де вкорінені її дерева, це наше розлоге дерево на ім`я Тарас. І піднімається звідти душа його гіркими словами:

Доборолась Україна
До самого краю...

Душа підіймається словом; слово лишається на папері. «Графо» - пишу, звично перекладаємо ми, забуваючи, що від нього ж походить і «графіка». Друкована графіка, оригінальна графіка, комп`ютерна графіка – розмаїття, що дозволило втілити в роботах художниці оте головне значення: пишу, лишаю слово нетлінним у світі. Мабуть, для того і створила молода одеситка Олена Дацьо власну шевченкіану.

Людмила Сауленко, мистецтвознавець,
кандидат філологічних наук

Див. також : «Графіка Олени Дацьо, присвячена Францу Кафці»