Тож констатуємо факт: на культурній мапі Одеси вже діє новий виставковий майданчик. Натхненником цього проекту із приманливою назвою Undeground (андеґраунд) є підприємець і колекціонер Валерій Махін, який покладається на зацікавлене сприяння артистичного кола із числа друзів, мистецтвознавців, художників, музикантів, журналістів. Активно підтримує новоспечену галерею Ріта Колобова, очільник благодійного фонду «АВЕ». Можна сказати, що навколо галереї сьогодні виник своєрідний мистецький клуб, який має перспективу перерости у художньо-мистецький рух адептів пленерного живопису різних вікових категорій.

Термін «андеґраунд» (underground – «під землею») більше вживається у сенсі художнього модерністського спрямування у мистецтві 1960-1970-х років радянських часів, яке культивувало цінності, відмінні від офіційного, – тобто соцреалізму, і поширювалося здебільшого через квартирні виставки, у т.ч. у підвальних приміщеннях. Колекціонер Махін має свої прерогативи, і відверто не культивує цей оригінальний напрям. Подібні алюзії виникають через те, що дітище Махіна знаходиться у напівпідвальному, до недавнього часу занедбаному приміщенні у Будинку художників, що належить Національній спілці художників України, з якою був укладений відповідний договір. Нагадаємо, будинок розташований на розі вулиць Велика Арнаутська та Леонтовича (колишня вулиця Бєлінського). Раніше тут був графічний цех спілки художників. Сьогодні, завдяки старанням Валерія Махіна – це вже респектабельне, добре освітлене приміщення із трьох кімнат, стелі яких покриті чорним, рефлектуючим ламінатом, що викликає асоціації з підземеллям, і разом з тим посилює відчуття простору. На даний час колекція галериста нараховує близько 250 творів різних видів мистецтва. У фонді роботи таких митців, як Анатолія Горбенка, Святослава Горбенка, Лариси Дем`янишининої, Галини Захарової-Кравченко, Євгенії Земляницької-Сакалюк, Олексія Зоркальцева, Анатолія Кравченка, Ольги Котлярової-Прокопенко, Володимира Кудлача, Сергія Лозовського, Петра Нагуляка, Тетяни Поповиченко, Віктора Потеряйка, Миколи Потужного, Ольги Разінкіної, Володимира Сакалюка та ін. У силу того, що проведення пленерів є наріжним каменем діяльності галереї, перевага надається, як вже мовилося, пленерному живопису реалістичного спрямування, що продовжує традиції південної школи живопису.

Серед недавніх вдалих проектів галереї, зокрема, конкурс дитячого малюнку «Чарівна країна», під час якого переможців визначали досить демократично, шляхом інтернет-голосування. Південним теплом і домашнім затишком віє вже від назви наступної ініціативи – виставки «Поговоримо за Одесу»; це й участь у Грінівському фестивалі «Алые паруса» на Морвокзалі та багато інших.

Принагідно зазначимо, що підприємців є багато, але тих, які готові інвестувати кошти в мистецтво, як це робить Валерій Махін, на жаль, не так багато. Завдяки такій ініціативі у зоні відпочинку Парк Шевченка-санаторій Лермонтовський-пляж "Отрада" нині вимальовується культурний комплекс: Музей сучасного мистецтва Одеси-галерея Art Undeground, а неподалік – театр Музкомедії.

Своїми враженнями про діяльність галереї я попросив поділитись мистецтвознавця Володимира Островського та кількох відомих митців – членів обласного правління НСХУ, які співпрацюють з Валерієм Махіним. Взагалі, я не люблю писати панегірики, але коли людина робить добру справу, то природно, що є ті, хто готовий висловити їй вдячність і респект. Це своєрідне бліц-опитування. 

Тож запитання: що нового отримала культурна спільнота Одеси з’явою галереї Art Undeground? – я адресував старшому науковому співробітнику Одеського музею західного і східного мистецтва Володимиру Островському:

«Галерея Undeground є унікальним явищем у багатьох відношеннях. Вона реально прагне зробити свою діяльність багатограннішою на відміну від більшості відомих нам закладів подібного типу, які обмежуються відкриттям виставок і продажем творів мистецтва. У нашому випадку діяльність галереї значною мірою має художньо-освітнє спрямування, чому сприяє, наприклад, читання лекцій (у яких я також безпосередньо задіяний); проведення всякого роду акцій, як то розіграш картин, презентація книжок, організація пленерів. Зокрема, не так давно презентувалася за участі автора книжкова новинка галериста Сергія Брайка. Галерея «Андеґраунд» також володіє унікальним за своїм розмахом внутрішнім простором, яке справляє просто фантастичне враження! Добре пам’ятаю який смітник там був раніше…»

Анатолій Кравченко, народний художник України, голова графічної секції Одеської обласної організації НСХУ:

"Моє знайомство з Валерієм Махіним виникло завдяки ініціативі голови нашої спілки, народного художника України Анатолія Горбенка, який запросив мене і ще дев’ять осіб на пленер на Хаджибеївський лиман у садибу Махіних – своєрідну пленерну резиденцію галереї. Тут створені належні умови для роботи. Повинен визнати, що пленерів проводиться багато, але далеко не усі мають такі підходи у їх організації, як Валерій. Він навіть профінансував нас, виділивши пристойну суму грошей, а ми у свою чергу подарували нашому спонсору по одній роботі. Спонсорська підтримка дуже важлива. Щодо умов, то не зайве відзначити, що там навіть є можливість пройти стимулюючу бджолотерапію у спеціально обладнаному будиночку. Пленер невдовзі матиме продовження вже у партнерстві з Олександром Усом на порогах південного Бугу на Миколаївщині.

Треба сказати, що Валерій Махін є людиною компромісів, і завдяки цьому вирішуються і певні соціальні проблеми спілки. Так, Махін, який практикує вставку металопластикових вікон, замінив вікна першого поверху спілчанського Будинку-майстерень та окремих приміщень на 4 станції Фонтану".

Розмову продовжив інший знаний митець, Володимир Сакалюк, нині голова живописної секції Одеської обласної організації НСХУ. Висловлені ним думки не позбавлені доброзичливої критики, що, на мою думку, у нашому випадку дуже важливо при виваженому об’єктивному підході для розвитку галерейного руху.

"Вже сам факт виникнення галереї дуже важливий, – розпочав розмову мій візаві. – Раніше у місті подібних закладів було багато, але сьогодні вони, швидше, закриваються, ніж з’являються, і у цьому сенсі Валерій для нас, художників, велика знахідка. Він робить гарну справу в міру свого розуміння і можливостей. Висловлю побажання, щоб він отримував фахову консультацію у мистецтвознавчому плані, адже часом підбір експозиції виставок свідчить, як на мене, про відсутність строгого відбору. Скажімо, якщо взяти один із останніх проектів галереї «Створена із ребра Адама», на якій були представлені «ню», то є зауваги. Я з великим трепетом ставлюся до краси жіночого тіла! Коли представлена оголена фігура, то це, перш за все, краса, пластика. Оголені тіла – це не хтивість, тут не місце банальності. Еротика – так, але не вульгарність. Важливо, крім смаку, ще витримувати високий професійний рівень. Те ж саме у плані професійності як фігуративного, так нефігуративного мистецтв… Однак, Валерій набирається досвіду. Багато хто з нині відомих галеристів через це пройшов, наприклад, Анатолій Димчук (і свого часу вже нині покійний Михайло Кнобель – В.К.).

Разом з тим, хотів би акцентувати на позитивних моментах діяльності галереї і її засновника, пов’язаних з активною рекламною діяльністю, у т.ч. у соцмережах. У нас є діючі галереї, які «тихо працюють» – відкрилися-зачинилися, і про зміну експозиції знає обмежене коло осіб. Махін привертає увагу вже своєю поведінкою, він епатажний, навіть якщо судити по тому, як він одягається, чи ходить – поважно, з пафосом. У цього чоловіка відчувається самоіронія, і ця обставина вже змушує оточення ненароком посміхатися у його адресу. Це викликає симпатію. І хотілось би наголосити, що саме Махін з депресивного, загидженого місця зробив сучасний естетичний центр, у планах якого, наскільки знаю, також проведення майстер-класів з рисунку і живопису".

Цього літа на пленері, який також проводився під егідою галереї Undeground, побувала южненська мисткиня Лариса Дем`янишина. Викроюючи час на черговому пленері, вона охоче поділилася своїми враженнями:

«Про діяльність галереї я дізналася випадково, коли одного разу побачила групу знайомих одеських художників на березі моря в районі міста Южного. Поки вони писали, неподалік пан Валерій готував для учасників пленеру східне блюдо – шурпу. Наступного дня мало бути продовження пленеру в урочищі Атарик, поблизу села Роксолани, це Овідіопольський район, і я не вагаючись скористалася запрошенням. Це важкопрохідне місце, куди своєю машиною нас доставив організатор. Взагалі, увага Валерія Махіна залишає дуже приємне враження. Він радий нашій присутності, а ми його. Коли вперше потрапила до новозаснованої галереї, то побачила одну зі своїх робіт, гарно оформлену, написану раніше під час пленеру у Седнєві. Він її викупив в одній із одеських галерей. Це тішить».

На жаль поспілкуватися з Валерієм Махіним не вдалося, бо на той час він був у від’їзді. Але цікаво було послухати того, хто щоденно піклується цією установою. Розмову продовжив Олег Рижков, який ось вже два місяці, як виконує обов’язки арт-директора галереї, і який, без перебільшення, перейнявся ідеєю служіння мистецтву. Це перше враження.

«Як я розумію, створення галереї, проведення пленерів продиктоване, перш за все, бажанням допомогти художникам, які нині, як ніколи, потребують уваги суспільства, – почав мій співрозмовник. – По-перше, він (В. Махін) цю справу любить, знає і йому подібна діяльність подобається. Його мета – не тільки зробити галерею, у якій виставляються художники, але й перетворити її на місце зустрічей, де постійно з’являються нові обличчя.

Велика увага приділяється становленню молодих художників, які не мають достатньо коштів на те, щоб самостійно організувати виставку. Нещодавня виставка-конкурс, яку ми проводили, передбачала різні заохочення: перше місце давало право на проведення в «Андеґраунді» персональної виставки; друге, третє і четверте місця передбачали право на участь у групових виставках, відповідно з шістьма, чотирма і двома роботами. Активно працюємо у плані розвитку дитячої творчості, але по цьому напряму з дитячими студіями не співпрацюємо по цілком зрозумілій причині – вони зацікавлені просувати саме своїх вихованців. Популяризація творчості як універсального явища – наша головна ціль. Мистецтво у моєму розумінні має бути масовим.

Ще одна особливість у нових реаліях – це вихід в мережу Інтернет для просування творів, які у розпорядженні галереї. Сьогодні для цього існують різні майданчики.

Ми співпрацюємо не тільки зі спілкою художників. Не так давно збирали у себе людей, переконували запрошених художників, що продавати свої роботи в умовах вулиці, скажімо на Соборці, малоперспективна справа. Це відмирає. Пропонували відкрити Інтернет-магазин, але, здається, вони цього не зрозуміли. Зараз ми вже працюємо у цьому напрямі. У нас буде свій Інтернет-магазин на досить розкрученому в США сайті: Etsy paintings. Будемо подавати відомості, у т.ч. англійською мовою і вичерпну високоякісну інформацію про картину».  

Насамкінець напрошуються паралелі: представники андеграунду – ці «діти підземелля», таки вийшли на світ, і утвердилися як неповторне творче явище, тож сподіваємось, що галерея Undeground у своїм «підземеллі» розширить кордони прекрасного і утвердиться у своїй шляхетній місії.

Володимир КУДЛАЧ