Подібна імпреза у ці осінні дні стала вже традиційною і щорічно збирає митців та прихильників їхньої творчості. Відкрив захід очільник обласного осередку спілки, народний художник України Анатолій Горбенко. З привітаннями прийшли представники влади, творчих організацій, відомі діячі мистецтва: заступник начальника управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини ОДА Ярослава Різникова, начальник департаменту культури і туризму Одеської міськради Тетяна Маркова, депутати облради, директор Архітектурно-художнього інституту ОДАБА Валерій Уреньов, голова обласної організації Спілки архітекторів України, академік Василь Мироненко, народний артист України Микола Свидюк, директор Одеського музею за-хідного і східного мистецтва Ігор Поронік та інші.
Вінцем же урочистостей стала художня виставка, на якій представлені більше півсотні творів різних видів мистецтва: скульптура, графіка, живопис.
Одеська обласна організація НСХУ нині одна з найчисельні-ших, найдинамічніших і найперспективніших серед творчих спільнот краю. Поряд з відомими художниками свій доробок представляє й молодь, і це радує. Важливо, що культивується принцип наступності. На вустах такі імена, як О. Ацманчук, М. Божій, М. Павлюк, Ю. Єгоров, А. Лоза, М. Тодоров, М. Шелюто, А. Гавдзинський, О. Слешинський та багато інших достойників, які є гордістю мистецької Одеси і чия творчість уже стала хрестоматійною.
У часи кризи, яку переживає наше суспільство, важливо піднімати престиж мистецтва, адже це одне з ризикованих занять у сенсі матеріальному, що вимагає подвижництва, а в сенсі споглядання — підготовленого глядача, і є не стільки професією, як духовним покликанням. Важливо і надалі проявляти солідарність між митцями. На цьому наголошувало багато промовців. Були пропозиції у майбутньому організовувати подібні заходи з більшим респектом, наприклад, на театральних майданчиках, де акустичні умови краще відповідають їх вазі (дійство відбувалося у дворику перед виставковою залою спілки).
Це, безперечно, надало б додаткових можливостей художникам вийти за дещо корпоративні межі.
Як привернути більшу увагу громадськості до мистецтва — форми естетичного вираження, що культивує нові ідеї, яскраво демонструє наше захоплення реальністю, відтвореною стилістично багатоманітно? Це питання для роздумів. Мушу визнати, що з-поміж напрямків у представленій експозиції домінувало станкове мистецтво в його реалістичній інтерпретації. Подібний підхід надав певної цілісності виставці, однак одеська школа знаменита і своїми абстракціоністами. Втім, попереду нас чекає ще не один подібний вернісаж…
Щодо суспільної ваги мистецтва, то, у порівнянні, скажімо, з бізнесом, має бути паритет. Відтак дозволю собі повторитися (див. «Чорноморські новини» за 6 жовтня та «День» за 11 жовтня) і висловити думки кількох підприємців, які розуміють важливість мистецтва. «Я є затятим прихильником «залізного закону відповідальності», який був сформульований К. Девісом у середині 1960-х років, — обґрунтовує свою позицію доктор економічних наук, кандидат медичних наук, луцький підприємець Віктор Корсак. — Суть її полягає в тому, що ті, хто не бере на себе відповідальності, адекватної їхній владі, у результаті втратять цю владу. Цей постулат, на моє переконання, повинен стати основною мотивацією кожної людини при прийнятті рішення: чи купити на три метри довшу яхту, нове авто, будинок, чи частину своїх ресурсів інвестувати у щось корисне для розвитку суспільства».
Щодо необхідності підтримки культури не так давно під час прес-конференції в актовій залі готелю il Decameron напередодні чергового концерту Національного одеського філармонійного оркестру висловився генеральний менеджер в Україні IL DECAMERON clubhouse Odesa Уго Палетті: «il Decameron — це місце для бізнесу, однак, для нас важливі культура і мистецтво, тому ми партнери. Віримо, що бізнес розвивається краще там, де краса, культура. Наша амбіція, наше завдання — стати важливою ланкою у розвитку Одеси, тому ми підтримуємо подібні заходи».
Художнє життя Одеси інтенсивне. Майже щотижня ми стаємо свідками нових виставок, які представляють творчість як одеситів, так і митців з інших регіонів України. Так, зовсім недавно Обласний центр української культури запросив на знайомство зі знаними митцями із сходу нашої країни — графіком, викладачем Харківської національної академії дизайну і мистецтв Олександром Смородіним та живописцем з Мелітополя Сергієм Міхном.
Повертаючись до вищезгаданої виставки, не претендуючи на повноту оцінки, хочу назвати окремі імена художників, чиї роботи склали її основний ряд: Олена Аль-Хадж, Володимир Бабієнко, Сергій Басок, Євгенія Божко, Анна Бойко, Елеонора Бутенко, Олександр Вербич, Олена Гавдзинська, Геннадій Гармидер, Олена Главенчук, Анатолій Горбенко, Станіслав Гуков, Андрій Коваленко, Олександр Коваль, Олександр Князик, Валентина Крайня, Наталя Лоза, Петро Нагуляк, Микола Овсійко, Тетяна Половікова, Микола Потужний (його портрет А. Горбенка — чудовий зразок живописної стильності й психологізму), Ірина Путейко, Данило Рудой, Володимир Сокалюк, Клим Степанов, Олександр Токарев, Микола Худолій.
Окремо хочу виділити одну із скульптур Олександра Коваля «На березі» (2006) із зображенням жіночої фігури, що лежить. Вона виграшно сприймається в експозиції. Принагідно зазначу, що праця скульптора дуже кропітка, затратна і в пошуках досконалості вимагає тривалої, інколи кількарічної наполегливості, незважаючи на фізичну величину твору. Згаданий витвір приваблює лаконічністю форми, монументальністю, виразністю лінії і граничною мірою узагальнення, яка тільки й можлива в фігуративі. Це зображення жінки як земного створіння, але водночас, завдяки натхненню митця, твір являє собою прекрасне поєднання земного і духовного…

Володимир КУДЛАЧ.

Див. також: Кудлач В.А. Покликання, що вимагає подвижництва // Чорномор. новини. 2018. – 18-20 жовт. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/21998-21999/a-11706.html