Одна з найчисельніших і найпотужніших у нашому краї — Одеська обласна організація Національної спілки художників України. Нинішня наша розмова з її багатолітнім очільником (із 2007-го) Анатолієм Горбенком, народним художником України, лауреатом премії ім. Тетяни Яблонської та обласної премії Олександра Осмьоркіна (м. Кропивницький), членом Міжнародної спілки художників за мир, почесним громадянином м. Чорноморськ.

— Не так давно Одеська спілка художників відзначала своє 75-річчя. Це одне з найстаріших подібних об’єднань у країні. Як нині розвивається організація?

— Цьогоріч, зазначу, ми готуємося святкувати вже 80-ліття обласної спілки художників...

Моя місія як голови спілки — зберегти кращі традиції, закладені нашими відомими попередниками, які перетворили організацію на одну з найшанованіших у нашій країні. Серед пріоритетів — збереження її цілісності, взаємодопомога, створення творчої, дружньої атмосфери, пріоритет мистецтва, адже справжня творчість — це як ковток чистої джерельної води.

У таку тяжку годину, яка випала на нашу долю, ми маємо об’єднуватися, а своєю творчістю дарувати людям радість і натхнення. Ми не ділимо митців на реалістів і нонконформістів чи абстракціоністів, традиціоналістів та авангардистів. Це в минулому. Вітаються всі напрямки і всі стилі.

Одеська спілка помітно відрізняється від інших обласних організацій. На раді голів спілок у Києві мимоволі буваю свідком різних дрібних чвар, коли когось виключають зі спілки, інших, навпаки, включають повторно. Це прикро. Слава Богу, у нас сьогодні такого нема! Нашу організацію, як і харків’ян, завжди ставлять за приклад. Голова НСХУ Володимир Чепелик закликає: «Беріть приклад з одеситів!». Мається на увазі не лише в творчості чи виставковій діяльності (нам, скажімо, довіряють виставкоми), але й у взаємовідносинах у самій організації, в якій переважає дух солідарності. Ми прагнемо жити, як одна сім’я.

— Що робиться для популяризації творчих здобутків?

— Високу оцінку, наприклад, отримали наші поліграфічні видання. Як-от альбом-каталог «Одеський мистецький простір» (2013), присвячений 75-річчю організації. Над ним ми працювали два роки. Випуск цього високополіграфічного фоліанту обійшовся у 180 тисяч гривень (наклад 480 примірників. — В.К.). Це стало можливим завдяки підтримці Одеської обласної ради, яка виділила 100 тисяч гривень, а решту дали спонсори. Коли я презентував альбом на раді голів спілок у Києві, то всі стоячи аплодували Одесі за випуск цього унікального альбому.

Серед інших видань — повноколірний великоформатний каталог «200 років від дня народження Тараса Шевченка», який, як відомо, побачив світ у 2014-у (куратор — заслужений художник України Сергій Савченко. — В.К.).

Періодично випускаємо довідники обласної організації НСХУ. Об’єднанню сприяє і вихід спілчанської газети «Образ» (частина примірників часопису надходить у відділ мистецтв Одеської національної наукової бібліотеки. — В.К.).

— На яких досягненнях ви б іще акцентували увагу? Як працюєте з молоддю? Нині ви — професор Архітектурно-художнього інституту, викладаєте на кафедрі образотворчого мистецтва...

— Сьогодні Одеська обласна організація НСХУ об’єднує 300 членів і за кількістю поступається лише Києву й Харкову. 35 митцям у різний час присвоєні звання «Народний» і «Заслужений». Це, зокрема, скульптор Олександр Токарев, Микола Прокопенко, Володимир Цюпко (удостоєні звання «Народний»), Анатолій та Галина Кравченки, Олександр Коваль, Микола Овсійко, Анатолій Сінішин, Григорій Палатніков, Олена Гавдзинська та інші.

Багато хто з них ділиться своїм досвідом, працюючи в середніх і вищих навчальних закладах або на факультетах художнього профілю міста (у цьому сенсі Одеса має багато переваг): у художньому та театрально-художньому училищах, на художньо-графічному факультеті педуніверситету, в архітектурно-художньому інституті будівельної академії; викладають також такі спеціальності, як дизайн, зокрема в юридичній академії. До речі, в останньому випадку зібрався потужний колектив викладачів-графіків, восьмеро з яких мають звання «Заслужений».

Роботі з молоддю сприяє й організація пленерів. Як приклад — регулярні звітні пленерні виставки майстерні Володимира Сакалюка, який викладає в будівельній академії. Вони відбуваються як на кафедрі образотворчого мистецтва цього вишу, так і у виставковій залі спілки художників, що на вул. Торговій, 2. Деякі з магістрантів, вихованців Сакалюка, вже мають до десяти виставок. Мені дуже приємно, що в 2017-у поповнили спілчанські лави молоді художники, вихованці академії Анастасія Дячук і Тетяна Вдовиченко. Кандидатами у члени спілки є вихованці молодіжної секції Злата Шишман, Михайло Спорник, Євгенія Божко, які нині експонують свої роботи у виставковому залі на кафедрі. На відкритті виставки, варто зазначити, були присутні і директор нашого інституту Валерій Уреньов, і ректор академії Анатолій Ковров.

— Вашу організацію вигідно вирізняє активна присутність на всіх виставкових майданчиках, і не тільки Одеси...

— Так, часом мені доводиться відкривати навіть по три-чотири виставки щодня. Маємо нагоду щось добре сказати про кожного з художників. Так, матеріально нині важко, є проблеми зі сплатою членських внесків, але справжнього митця відрізняє одержимість, відданість мистецтву. Нещодавно завершила роботу групова виставка трьох народних художників: Прокопенка, Токарева і за моєї участі. Вже п’ятий рік витає ідея проведення виставки голів обласних організацій НСХУ…

Нині, як я уже зауважував, готуємося до відзначення 80-ліття нашої організації. Заходи пройдуть у різних установах міста в День художника (друга неділя жовтня). По завершенню вже новосформовану експозицію одеських митців, серед інших, чекатимуть п’ять виставкових залів Будинку художника в Києві, де з нагоди свята відбудеться звітна всеукраїнська виставка.

Як уже мовилося, багато одеситів беруть участь у пленерах, як всеукраїнських, так і міжнародних. До останніх активно долучаються, передовсім, Анатолій і Галина Кравченки, Лариса Дем’янишина, Тетяна Поповиченко та інші. Організуються пленери у Коблевому, а не так давно ми побували на Закарпатті, у Вижниці.

— У 2000 році був виданий указ президента «Про державну підтримку національних творчих спілок України». Чи допомагає це вирішувати майнові проблеми вашої організації?

— У 2000-у, відразу після того, як цей указ набрав чинності, Одеська міська рада ухвалила рішення, згідно з яким майно комунальної власності, що перебувало в користуванні спілок, передавалося їм на правах довічної оренди безкоштовно. Та проблеми існують. Зокрема, щодо салону-галереї на вулиці Катерининській, 18. На це приміщення нині зазіхає одна американська компанія (власником якої, за деякими даними, є колишній одесит. — В.К.). Раніше ми двічі вигравали суди, але компанія звернулася до Господарського суду Одеської області, і, незважаючи на підтримку спілки з боку Одеської міської ради, ми цей суд програли. Це рішення є незаконним, і ми звертаємося зі скаргою на суддю у Верховний Суд України і в прокуратуру (суддя Н.В. Рога — В.К.), а також подали апеляцію, щоб відстояти це приміщення.

Більше того, мене, Володимира Цюпка й Альберта Павлюка збираються виселити з майстерень, що на вулиці Грецькій, 19, які також перебувають у комунальній власності. Двох народних художників України і нашого колегу хочуть викинути з творчих робітень!..

Що ж до приміщення салону-галереї, то, зазначу, боротьба за цей ласий шматок у центрі міста точиться з 2007 року. Його нелегально перепродували кільком фірмам, були спроби рейдерського захоплення з побиттям художників. На захист стали громадськість, ЗМІ, окремі депутати. Із 2013-го на це приміщення претендує вже згадана американська компанія. Віримо, що престижний салон-галерея, в якому Одеська обласна організація НСХУ перебуває впродовж останніх 70 років, залишиться за спілчанами як один з острівців культури міста.

Розмову вів
Володимир КУДЛАЧ

За матеріалами: 

Кудлач В.А. Анатолій Горбенко : «Прагнемо жити як одна сім`я» / Чорномор. новини. – 2018 – 12 квітня. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/21943/a-10947.html