«Співець буремних років»: до 120-річчя від дня народження Володимира Олександровича Фемеліді (1905-1931)

Володимир Фемеліді – видатна особистість в українській культурі. Творчий шлях талановитого музиканта був коротким і обірвався надто рано - на двадцять шостому році життя, коли композитор тільки-но вступав у період художньої зрілості. Попри це, його внесок у національну музику є вагомим: він  став одним із основоположників національної опери і балету.

 Фемеліді закінчив Одеський муздрамін імені Бетховена (таку назву мала в 1920-ті роки консерваторія). Він навчався водночас на двох факультетах – композиторському та диригентському, працював до самозабуття і швидко став одним із найкращих студентів. У спадщині композитора - різноманітні жанри та форми: фортепіанні й вокальні мініатюри, камерно-інструментальні та вокальні твори, поступово він підійшов до масштабних опусів, написав концерт для скрипки з оркестром, концерт для фортепіано з оркестром, дві вокально-симфонічні поеми. Твори Володимира Фемеліді звучали в театрі, з концертної естради, їх виконували викладачі та студенти Одеського музично-драматичного інституту, солісти Одеського театру опери та балету.  

Наприкінці 1920-х рр. В.О.Фемеліді був найобдарованішим одеським композитором. Він також виявив себе як диригент, теоретик і навіть співець. Найбільш широке визнання дістали його опера «Розлом» та балет «Карманьйола», присвячений подіям Французької революції 1789 р. (написав його за чотири місяці!). Ці твори були поставлені в Одесі на початку 1930-х рр. і користувалися великим успіхом. Потім вони йшли також у театрах Києва, Харкова і інших міст. У композитора було багато задумів, на жаль, він не встиг їх здійснити

Фонди ОННБ дають можливість надати користувачам інформацію про творчість  Володимира Фемеліді, зокрема це довідкові видання і статті з періодичних видань. Найбільш ретельно творчість митця вивчала музикознавець Тамара Франківна Гнатів (1935-2025). Вона є автором кількох наукових статей та невеличкої монографії, що вийшла в серії «Творчі портрети українських композиторів» (Київ : Муз. Україна, 1974).  Про Фемеліді писав і професор Валентин Семенович Максименко (1936-2020). Він також був ініціатором проведення меморіального вечора пам’яті композитора (2000 р.) в Грецькому фонді культури (Одеська філія). У підготовці і проведенні заходу брало участь  Театральне товариство при Одеському будинку актора, в якому В.С. Максименко головував протягом багатьох років. Одне засмучує одеських музикантів: майже весь нотний матеріал митця опинився у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського. Бажано мати в рідному місті композитора нотні копії його творів – чудовою музикою В.О. Фемеліді мають насолоджуватись і нові покоління слухачів.