До 165-річчя від дня народження Феофіла (Теофіла) Гавриловича Яновського (1860–1928)

Народився майбутній лікар і вчений в с. Миньківці Новоушицької волості, Подільської губернії, нині Хмельницька область, в багатодітній сім’ї (4 синів і 2 доньки) службовця. Предки Яновських вели свій родовід з українського козацтва, належали до відомого українського дворянського роду Гоголів-Яновських. Батько, Теофіл Іванович Яновський, був високоосвіченою людиною, працював в Управлінні державного майна, знав грецьку, латинську і польську мови, тому не дивно, що всі сини Яновських отримали вищу освіту.

Ф.Г. Яновський у сімейному колі

 На початку 1870 р. родина Яновських переїхала до Вінниці, за місцем служби батька, а десятирічний Феофіл вирушив до Києва (остаточно сім’я переїде сюди у 1878 р.), де він почав навчатися у Київській подільській прогімназії. Влітку 1878 р., закінчивши із золотою медаллю 3-ю Київську гімназію, Теофіл Яновський вирішує вступити до Київського Імператорського університету святого Володимира (нині – Київський Національний університет імені Тараса Шевченка) на медичний факультет.

В університеті, під впливом вчителів – Володимира Олексійовича Беца, анатома, який відкрив дорогу неврології та психіатрії, Григорія Миколайовича Мінха, епідеміолога, завідувача кафедрою патологічної анатомії та професора Карла Генріховича Тритшеля, відомого терапевта, завідувача кафедрою госпітальної терапії, Никанора Адамовича Хржонщевського, одного з основоположників гістофізіології та санітарної освіти – сформувався світогляд та вибір майбутнього виду діяльності, предметом якої були переважно інфекційні хвороби, пульмонологія, фтизіатрія та нефрологія.

Феофіл Яновський - студент

У травні 1890 р. Ф. Г. Яновський, працюючи на посаді завідувача інфекційного і терапевтичного відділень Олександрівської лікарні, успішно захищає докторську дисертацію на тему «До біології тифозних бацил». У цій дисертаційній роботі він дослідив не лише особливості тифозних паличок, умови їх існування в навколишньому середовищі, але й знайшов спосіб знешкодження цього збудника.

Ф.Г. Яновський один із перших в Україні розпочав пропагування методів індивідуальної профілактики туберкульозу. Він приділяв велику увагу підвищенню санітарної культури населення як основного чинника у боротьбі з туберкульозом. Результатом цієї діяльності була публікація у 1891 р. першої в Україні доступної для широкого загалу популярної брошури «Про сухоти». У ній викладені питання особистої та громадської профілактики туберкульозу.

Рецепти, виписані Яновським Ф. Г.

До того ж, ще з перших років своєї діяльності Ф. Г. Яновський, ставши членом «Комісії медичних народних читань» у 1885 р., пропагував медичні знання, читав лекції для народу.

17 серпня 1904 року він був обраний й затверджений екстраординарним професором кафедри госпітальної терапевтичної клініки Новоросійського університету. І вже у вересні переїхав до Одеси разом зі своїм учнем В. А. Поліновським. Приміщення кафедри не було пристосоване для клініки, тому Яновський взявся за її організацію. Паралельно читав курс лекцій. Але в листопаді 1904 року Яновський подав свою кандидатуру на посаду професора кафедри діагностики Київського університету і був обраний. 21 січня 1905 року наказом міністерства народної освіти був переведений до Києва, де завідував кафедрою лікарської діагностики в університеті св. Володимира. Його слава як ученого, лікаря і чудового лектора зростає з кожним днем. Під його керівництвом співробітники проводять  цікаві дослідження і Яновський, як керівник, виховував в них почуття високої відповідальності за кожну виконувану роботу. Результати своїх досліджень він підсумовував у доповідях, на конференціях.

Так у 1922 р. на  конференції по боротьбі з туберкульозом було визнано, що центром організації боротьби з цією недугою в країні є диспансер і було прийнято рішення про необхідність створення в країні науково-дослідних інститутів туберкульозу.

Так, при активній участі Ф. Г. Яновського, на базі восьмої міської туберкульозної лікарні 28 листопада 1922 р. був створений Київський туберкульозний інститут (нині – Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України»). У цьому інституті працював консультантом та був головою вченої ради Феофіл Гаврилович  Яновський.

Український науково-дослідний інститут туберкульозу ім. Ф. Г. Яновського

Окрім лікарської та науковій діяльності, важко переоцінити діяльність Яновського як вченого та педагога. Яскравий лекторський талант і вміння збуджувати любов до науки вже в той час створили Феофілу Гавриловичу славу видатного педагога.  Його доцентські лекції, які він проводив дивно мистецьки, притягали численних слухачів - не тільки студентів, але й лікарів. Головним у його педагогічній діяльності був тісний взаємозв'язок глибоко наукових досліджень із повсякденною практикою лікаря. Його вислів, який став крилатим «Якнайближче до хворої людини». Не лише вчити, а й давати максимальну можливість навчатися самим – таким був педагогічний прийом Феофіла Гавриловича Яновського. У присутності всієї групи та під неослабною увагою вчителя студенти вирішували конкретні завдання, керівник обережно та м'яко виправляв промахи учня. Живо цікавлячись загальною підготовкою молодого лікаря, Феофіл Гаврилович виявляв і турботи про матеріальне становище свого нового учня, піклувався про працевлаштування, створення необхідних побутових умов. Вчитель, наставник, завжди доброзичливий керівник, який спрямовував перші кроки молодого лікаря в клінічній практиці і в початкових науково-дослідних спробах, Ф. Г. Яновський завжди у скрутну хвилину приходив на допомогу своїм учням, не зважаючи ні на своє здоров'я, ні на свою зайнятість.

Яновський Ф. Г. зі співробітниками та студентами. 1926 р.

Наприкінці червня 1928 року під час публічного захисту дисертації одним з його учнів у Ф. Г. Яновського стався інсульт, через кілька днів, 8 липня, видатного діяча вітчизняної медичної науки й охорони здоров’я не стало. Йому було 67 років. Тисячі киян проводжали його в останню  путь. «Такої грандіозної процесії ще не бачив старий Київ» - свідчить тогочасна преса.

Ф. Г. Яновський зайняв гідне місце серед подвижників вітчизняної та зарубіжної медицини. Мабуть, якнайкраще визначає життя і діяльність вченого, лікаря і громадянина, підсумки пройденого шляху. Завдяки Ф. Г. Яновському були організовані перші лікарні та відділеня для хворих на туберкульоз легень. З ім’ям Ф. Г. Яновського пов’язане відкриття перших курортів, зокрема для використання кліматичних факторів у лікуванні хворих на туберкульоз. Ф. Яновському належить близько 60 наукових праць, присвячених клініці туберкульозу, хвороб нирок, фізіології і патології травлення, клінічній бактеріології, імунології туберкульозу. Ним описані деякі нові ознаки захворювань легень і плеври. Ф.Г. Яновський - автор першого в СРСР посібника з туберкульозу (1923).  Наукові праці професора Яновського були взірцем клінічної науки свого часу, а його геніальні припущення, на які він за своєю скромністю не звернув належної уваги, наближали нову еру в медицині.