Головна > Проекти > Віртуальні галереї > НОФО >Новини. Наші публікації

Національний одеський філармонійний оркестр

Окрилені молодістю: двадцятий сезон Штраусівських концертів в Одесі

Цьогоріч виповнилося 20 років як Національний Одеський філар­мо­нійний оркестр (по прикладу Віденського фестиваль-Штраус оркестру), вперше представив одеським слухачам різдвяно-новорічну програму, яка виклю­чно складалася з творів Іоганна Штрауса (1825-1899).

Іоганн Штраус (син)

Під час виступу НОФО у Віденському Мюзикферайні 2002. Фото з архіву оркестру

Хобарт Ерл після вручення йому диплому із присвоєнням звання «Заслуженого артиста України». Київ. 1994. Із сайта НОФО

Програма ювілейного концерту на половину повторювала пам’ятний концерт 1993 року: увертюра до оперети «Летуча миша», вальси «Вино, жінки і пісні», «Троянди півдня», «Французька полька» та інші. 13 і 17 січня концерти відбулися в обласній філармонії, 15-го – у Театрі опери та балету.

Виконання творів Іоганна Штрауса, що органічно поєднують танцювально-побу­тову народну австрійську музику із принципами симфонізму, створює завжди святково-піднесену атмосферу в залі. Це враження посилювало й оформлення сцени – грайливе палахкотіння новорічних ялинок, гірлянди тощо. На мить забувалося, що на вулиці панує майже по весняному м’яка погода, зовсім не така, яка була у далекий 1993 рік.

Крім вищеназваних творів, були виконані увертюра до оперети «Циганський ба­рон», «Селянська полька» (французька), полька-мазурка «Похвала жінкам», «Персид­ський» і «Єгипетський» марші, вальси «Життя артиста» і «Троянди світу», польки «Fuioso» та «На полюванні», а також майже незмінні в подібній програмі «Перпетуум мобіле» та віртуозна «Полька-піццікато», що музикується, як свідчить назва, пощипуванням струн (плід наполегливої роботи під час численних репетицій).

Повертаючись до історії виникнення Штраусівського концерту, нагадаємо, що це відбулося майже спонтанно. У перший рік навіть не був виданий буклет із програмою вечора. З відстані двох десятиліть очевидно, що проект художнього керівника і дири­гента оркестру, заслуженого артиста України Хобарта Ерла виявився стовідсотково успішним. Він, серед іншого, не лише повернув одеситів у концертні зали на класику, але й збагатив наш філармоній оркестр технічно та стилістично, долучивши його до віденських музикальних традицій, а ще синхронізував музикально-концертне життя Одеси із європейським. 1993 рік став знаменним для Хобарта Ерла в його професійній кар’єрі – Одеський філармонійний оркестр отримав статус «Державного», а наступного року диригенту було присвоєно звання «Заслуженого артиста України» (на фото).

Нагадаю загальновідомий факт – Хобарт Ерл вісім років був пов’язаний із музикальним Віднем, де навчався і керував організованим ним камерним оркестром. Диригент надзвичайно відповідально поставився до виконання творів «легкого жанру», що у підсумку дозволило представити подібну програму в Європі. Ось що писала свого часу віденська газета «Die Presse» про виступ НОФО: «Ерл і його оркестр майже досконало осягли мову віденського вальсу. Оркестранти уважним чином вивчили партитури, не пропустивши жодного відтінку, наявного у нотах… Можна переконатися у тім, що і за межами Австрії тріпотливо і з захватом бережуть музикальний спадок династії Штраусів». А 2010 року під час гастролей оркестру в США газета «Геральд трибюн» (м. Сарасота) визнала, що виконання одеситами творів І. Штрауса стали кращими за останні кілька років у цьому місті.

Що найбільше запам’яталося того вечора? У першому відділенні, на моє суб’єк­тивне переконання – це, «Селянська» (чи, швидше, «фермерська») полька, вальс «Життя артиста» і особливо «Персидський марш» – майже по дитячому безтур­бот­ливий, веселий, із вкрадливо-простою, грайливо-пружною мелодією. Ритми у Штрауса дивовижно мінливі, органічно пов’язані з мелодією. У другому – звичайно, увертюра до оперети «Летуча миша»; розкішний вальс і водночас поетична музична п’єса, побудована на тонких градаціях теми – «Вино, жінки і пісні» (один із улюблених творів Х. Ерла в творчості І. Штрауса), а також «Перпетуум мобіле» (букв. – безперервний рух). Запам’ятався колоритний «Єгипетський марш», який дозволяє оркестрантам продемонструвати свої вокальні дані, і, безперечно, неофіційний австрійський гімн – вальс «На прекрасному блакитному Дунаї», який, поряд з іншими речами («Трік-трак») оркестр виконав «на біс». Цей гарний жест став своєрідним виявом вдячності НОФО і його керівника одеситам за їх відданість і підтримку, а ще наслідком незмінної щедрості, з якою музиканти діляться плодами своєї праці зі слухачами.

На концерті, який зібрав рекордну кількість слухачів (зал був переповнений, не вистачало приставних місць) диригент знаходив паузи й охоче йшов на контакт із ауди­торією, використовуючи елементи перформенсу, розігруючи публіку сценічним дійством, вмотивованим змістом музики. Хобарт був такий же безпосередній на сцені, як і сама музика Штрауса. Творчість «короля вальсів» рясніє використанням звукових ефектів – підспівуванням оркестрантів, оплесками; дозволяє застосовувати карна­вальний арсенал – «бенгальські вогні», петарди. Останніми, здається, навіть дещо зло­вживали. Звертався Хобарт Ерл як завжди не позбавленої забавного акценту росій­ською і українською мовами. Остання в його вустах набувала дещо іронічного відтінку, можливо від певної ніяковості. Здається, що в той день одна із іменних зірок у незбагненно далекому і крижаному космічному просторі в сузір’ї Персея променіла особливо яскраво*. Але куди приємніше усвідомлювати, що на нашій блакитній планеті є український куточок під назвою Одеса, де ти зігрітий людським теплом і увагою прихильників свого таланту, де в тебе вірять і покладають надії.

Володимир КУДЛАЧ

* 2003 року Російська асоціація космонавтів, яка володіє патентом на технологію визначення місця розташування зірок, надала зірці в сузір’ї Персея ім’я Хобарта Ерла.

Див. також: