Головна > Проекти > Віртуальні галереї > НОФО >Новини. Наші публікації

Національний одеський філармонійний оркестр

Чайковський-гала – музика щастя.
Різдвяний концерт НОФО

Програма святкового концерту – «Чайковський-гала: Різдвяний концерт», яку запропонував слухачам Національний Одеський філармонійний оркестр під орудою Хобарта Ерла, була втілена 25 грудня у день католицького Різдва Христового. Це чудова нагода насолодитися незрівнянними творами Петра Ілліча, створити у городян піднесений настрій, віддати шану традиції.

Афіша концерту

Петро Чайковський.

Портрет пензля Миколи Кузнецова. Одеса. 1893 р.

Конферанс Хобарта Ерла

Потрапляючи у філармонію, вас не лише приємно дивує розкішна красуня-ялинка, встановлена в холі, але й вщент заповнений слухацький зал і така знайома, велична і щира музика великого композитора. Аншлаг на подібні концерти – це швидше правило. У програмі попурі із балетів «Лебедине озеро» та «Лускунчик», а також «Італійське капричіо» та «Осіння пісня» із циклу «Пори року».

Проведення різдвяно-новорічних концертів стало доброю традицією, започат­кованої Хобартом Ерлом по прикладу Віденського бала, який незмінно відкриває знаменитий Віденський фестиваль-Шраус оркестр. Забігаючи наперед зазначимо, що наступні концерти НОФО, які відбудуться 13 і 17 січня в Одеській обласній філармонії та 15 січня в Театрі опери та балету, цілком складатимуться із творів Іоганна Штрауса.

Якщо конкретизувати програму вищезгаданого концерту, то звучали «Сцена», «Танок маленьких лебедів», «Угорський марш», «Іспанський танець», «Вальс», «Російський танець», «Неаполітанський танець» із музики до балету «Лебедине озеро»; «Марш», «Шоколад» (Іспанський танець), «Кава» (Арабський танець), «Чай» (Китайський танець), «Трєпак» (Російський танець), «Вальс квітів» – із балету «Лускунчик». В одному із інтерв’ю, яке свого часу люб’язно погодився дати диригент і художній керівник оркестру, Хобарт Ерл наголосив, що ставив за мету, з одного боку, опанувати для себе, як представнику західної культури, російську класику у специфічній східноєвропейській інтерпретації, з іншого (як музикант, який тривалий час стажувався і працював у Відні) – максимально наблизити виконавський стиль одеського оркестру до традицій віденської школи. Відгуки західної і вітчизняної преси говорять на користь того, що цей процес триває успішно.

Музика Чайковського оволоділа серцями сучасників, вона продовжує покоряти нас, людей ХХІ ст. Душевна відкритість автора, простота, вишуканість і виразність мелодії, чудова інструментовка, яка дозволяє продемонструвати образні можливості кожної групи інструментів, а також варіативне багатство теми, утвердження філософії щастя, права людини на «земний рай» – усе в сукупності творить живе і захоплююче дійство, залишає глибокий слід у серцях слухачів. Місце композитора у сонмі світових імен давно визначене, тож ці загальні міркування доречні з огляду на те, що кожна зустріч із високим мистецтвом є відкриттям естетичного явища, яке вимагає осмислення.

У назві статті лише певна формула, однобічна характеристика творчості Чайковського. Трагічні нотки звучать з перших акордів «Італійського капричіо», яким розпочався концерт. Тема фатуму, визначеності долі й боязке їй протистояння є провідною, що проступає крізь тканину музичного твору. Це християнське світосприйняття людини, що не тільки гостро сприймає конечність свого земного буття, певну приреченість, але й у боротьбі за право на щастя ставить перед собою моральні проблеми. З особливою силою ця тема знайде вираження у знаменитій Шостій симфонії («Патетичній»). Можливо лейтмотив даної програми найбільш переконливо проявився у «Сцені», ніжна і хвилююча мелодія якої поступово набувала драматизму і життєствердження. Ця частина особливо показова у тому плані, що демонструє багатство оркестрової палітри Чайковського: флейти, арфа, віолончелі, скрипки – кожен інструмент чи група мають свою партію, яка найбільше відповідає їх природі, творячи переконливі образи.

Програма концерту побудована так, що поступово набувала усе більшої невимушеності та грайливості. На завершення був виконаний сповнений легкості «Неаполітанський танець», хоча спочатку планувався «Вальс квітів». Цю «помилкову» ситуацію маестро Хобарт прокоментував у спонтанному конферансі, принагідно привітавши аудиторію зі святом. Промова була українською мовою (?!). Коли 1991 року новоприбулому в Україну американцю довелося виступати перед киянами, то свій український спіч (як пізніше визнавав сам диригент) він просто зазубрив. Сьогодні, із приємністю повинні відзначити, маємо приклад вільної лексичної формотворчості Хобарта Ерла. Зал зустрів свого улюбленця бурхливими оплесками.

Володимир КУДЛАЧ

Див. також: