Головна > Проекти > Віртуальні галереї > НОФО >Новини. Наші публікації

Національний одеський філармонійний оркестр

КОНЦЕРТ ЗА УЧАСТІ ВІДЕНСЬКИХ МАЙСТРІВ:
ГЮНТЕР НОЙХОЛЬД І ЕММА ШМІДТ

У той час, коли диригентський «східний десант» – Кирило Карабиць (син композитора Івана Карабиця, Україна), Василь Петренко (РФ), Андріс Нелсонс (Латвія) штурмують Західну Європу, сучасна Європа усе настійніше проникає у наш культурний простір.

На запрошення Хобарта Ерла 11 жовтня в Одеській обласній державній філармонії з Національним одеським філармонійним оркестром виступив австрійський диригент Гюнтер Нойхольд (Gunter Neuhold). Своє мистецтво також продемонструвала співвітчизниця Нойхольда піаністка Емма Шмідт (Emma Schmidt). Зазначимо, що наші гості в Одесі, як і в Україні, побували вперше.

Звучали «Світанок на Москві-річці» (вступ до опери «Хованщина») Модеста Мусоргського, Концерт для фортепіано і струнного оркестру Альфреда Шнітке та Симфонія № 4 Антона Брукнера. Забігаючи наперед, відзначу, що у той вечір найбільше враження все ж справила перша частина концерту (Мусоргський, Шнітке). Коли б на афіші був вказаний лише концерт Альфреда Шнітке під диригуванням Гюнтера Нойхольда у сольному виконанні Емми Шмідт, то це вже стало б помітною подією. До речі, незважаючи на перенесення дати концерту і дощову погоду, у залі було багатолюдно. Із незрозумілих (для загалу) причин концерт австрійських гостей адміністрація філармонії перенесла на день раніше, що зменшило кількість репетицій, і це, на мою думку, певним чином позначилося на виконанні саме такого масштабного твору, як Четверта симфонія Брукнера. Цим, можливо, пояснюється і певне невдоволення пана Нойхольда - такої короткої і досить стриманої прес-конференції я давно не пам´ятаю.

Четверту симфонію («Романтичну») – вершину своєї творчості, Антон Брукнер створював у перервах між викладацькою роботою та концертною діяльністю органіста. Її музика типово австрійська, несе притаманну північним народам високу споглядальність та філософічність. Однак, занадто часті, як на мене, перепади настроїв і станів між елегійно-ліричними і драматичними місцями, споглядальними і дієво-вольовими вимагають попереднього ближчого знайомства з подібними творами. Композиція симфонії побудована на «божественних подовженнях» (Шуман), що певною мірою ускладнює її сприйняття. Наш стрімкий час диктує й інший темпоритм життя. Це твір великої форми (звучить протягом 60 хв.), що вимагає від слухача напружено слідкувати за логікою музичного розвитку. Кожне речення, кожна частина по-своєму виразні, красиві й завершені по формі. Можливо, тому симфонія була прийнята залом прихильно і з цікавістю, але не більше. Ця, я б сказав, неоднорідність зникла у четвертій, фінальній частині, яка синтезувала увесь твір, дала йому єдиний стрижень. Життєстверджуюча, величава, апофеозна музика! Прекрасне враження залишили як струнні, так і духові. Кличні фрази духових робили потрібні акценти.

Згадуючи прес-конференцію, яка відбулася напередодні концерту, хочу повернутися до проблематики загального плану. Наприклад, не зовсім праві ті, хто стверджує, ніби зникає різниця між західною і східною виконавськими школами. Це більшою мірою справедливо хіба що до солістів. У цій думці мене ще більше утвердив Гюнтер Нойхольд. Австрійський гість зазначив, що перебуваючи чи то в Австрії, чи Італії, він враховує національні особливості місцевих оркестрів – музику Верді у Римі і Відні виконують по-різному.

Ще одне питання: чи є Україна для Європи у культурному плані територією terra incognito? Нещодавно в інтерв´ю одній столичній газеті таку думку висловив диригент Кирило Карабиць, що працює нині в Англії. З цим, до певної міри, погодився і Гюнтер Нойхольд, пояснивши подібну ситуацію відносною географічною віддаленістю України.

Насамкінець щодо виступу Емми Шмідт. Її арти­куляція, енергійне впровадження і відчуття музичної тканини концерту Шнітке говорили на користь того, що маємо справу з першокласним артистом. Емма Шмідт розкрила природу музики Шнітке і відтворила її дуже емоційно. Оркестр і фортепіано звучали злагоджено. На біс піаністка виконала сповнений хвилювання популярний твір А. Шнітке на іспанські мотиви. Це було захоплююче музикування, у якому почуття превалювало над технікою. Техніка ж настільки досконала, що її слухач не помічає.

Емма Шмідт проживає у Відні, веде активну концертну діяльність. Щодо Гюнтера Нойхольда, то раніше він очолював оркестр «Артуро Тосканіні» в Італії, Королівський філармонійний оркестр Фландрії та інші колективи і театральні заклади країн Європи, зокрема оперу в Бремені. Впродовж останніх п´яти років Нойхольд є головним диригентом симфонічного оркестру в Більбао (Іспанія). (Принагідно зазначу, що із цього баскського міста був родом Енріке Фернандес Родригес – відомий художник театру і кіно, що проживав в Одесі). Як диригент у той вечір Нойхольд запам´ятався чіткою артикуляцією, виразним відтворенням рисунку мелодії, глибоким осягненням задуму композитора і здатністю створити для соліста максимально сприятливий режим виконання.

Вдячні одесити буквально засипали гостей квітами – ніжними посланцями південної осені.

Володимир КУДЛАЧ